і вона грала з дідусем, який здебільшого залазив їй під сукню. Дівчинка ніколи не розповідала про це матері, бо розуміла, що та на неї розсердиться й назве брехухою.
Сьогодні Керрі часто знайомиться з чоловіками та «хлопцями», і багато хто намагався залицятися до неї, але вона завжди рвала взаємини після двох-трьох побачень. Щоразу, як вона розповідала докторові К’ю про свій останній розрив і він питав, чому так сталося, дівчина відповідала: «Ха! Ха! Ха! Тому що він цуцик». Таким чином, вона проводила своє життя, бігаючи лісами фінансового округу, приносячи бутерброди людям і постійно відшиваючи «цуценят»: нудне, гнітюче існування. По суті, найзахопливішою подією в її житті були ігри з дідусем. І тепер виявилося, що Керрі збирається провести решту життя, чекаючи на повторення чогось такого.
Це говорить нам про те, як ЧШ провела своє життя після того, як її історія завершилась. Інтрижка з вовком, поза сумнівом, була найцікавішим, що трапилося з нею. Коли вона виросла, то проводила час, бігаючи лісами, приносячи людям смаколики й довіку сподіваючись на зустріч із іншим вовком. Але всі, кого вона зустрічала, були «вовченятами», від яких ЧШ зневажливо відмахувалася. Історія Керрі також розповідає нам, ким насправді був вовк і чому ЧШ так сміливо полізла до нього в ліжко: він був її дідусем.
Отож, характерні риси реальної ЧШ є такими:
1. Її мати відправляла її з дорученнями.
2. Її спокусив дідусь, але вона нічого не сказала про це матері. А якби сказала, її назвали б брехухою. Іноді дівчинка вдавала, що занадто дурна, щоб розуміти, що відбувається.
3. Вона нечасто рятує людей сама, але полюбляє організовувати порятунок і завжди шукає таких можливостей.
4. Коли вона підростає, то є тією, кого відправляють з дорученнями. Вона часто рухається або говорить, як маленька дівчинка, замість поводитися гідно.
5. Вона чекає, доки станеться щось захопливе, а тим часом нудьгує, оскільки всі, кого вона зустрічає, – це лише «цуцики», на яких вона дивиться зверхньо.
6. Вона обожнює наповнювати вовчі животи камінням або робити щось тотожне в повсякденному житті.
7. А втім, не до кінця зрозуміло, ким є для неї чоловік-психіатр: рятівником чи просто милим, несексуальним дідусем, з яким вона почувається затишно і трохи ностальгійно та яким задовольняється, бо не може знайти когось справжнього.
8. Вона сміється й погоджується, коли він каже, що вона нагадує йому Червону Шапочку.
9. І що доволі дивно, вона майже завжди має і вдягає червоне пальто.
Слід зазначити, що сценарії матері Червоної Шапочки, бабусі й дідуся з боку матері мають бути взаємодоповняльними, щоб такі сексуальні інциденти могли траплятися більше, ніж раз. Щасливий кінець казки також є підозрілим, і в реальному житті такого ніколи не трапляється. Казки розповідають батьки, керуючись добрими намірами, і щасливий кінець є втручанням доброзичливого, але хибного батьківського Я-стану; оповідки ж, складені самими дітьми, – реалістичніші й необов’язково мають щасливий кінець. Насправді добре відомо,
