лише вийти звідти, якщо вона цього прагне. Якщо ж вона не хоче цього робити, то зазвичай всередині її утримує сценарій. Тут усе знайоме і заспокійливе, тож визирнувши у великий світ свободи з усіма його радощами й небезпеками, людина повертається назад до клітки з її кнопками та важелями, знаючи, що якщо й далі натискатиме на них, і натискатиме правильний важіль у слушний час, то матиме їжу, алкоголь або якісь приємні емоції. Проте така ув’язнена людина завжди сподівається чи боїться, що якась більша за неї сила, на кшталт Великого Експериментатора чи Великого Комп’ютера, змінить або припинить усе це.
Сили людської долі грізні і складаються з чотирьох чинників: демонічне батьківське програмування, заохочуване внутрішнім голосом, що його старожитні люди називали Демоном; конструктивне батьківське програмування, що здійснюється за допомогою життєвого імпульсу, який дуже давно назвали Фюзис; зовнішні сили, що й досі називаються Долею; а також незалежні прагнення, для яких древні не придумали ніяких людських назв, оскільки вважали їх за привілеї здебільшого богів і царів. Унаслідок цих сил існують чотири типи життєвих шляхів, які можуть змішуватись і приводити до того чи того типу людської долі: сценарний, контрсценарний, примусовий і незалежний.
Е. Історичний аспект
Будучи клінічним лікарем, психіатр або клінічний психолог цікавиться всім, що може впливати на поведінку пацієнта. У наступних розділах ми не намагатимемось обговорити всі чинники, що можуть впливати на життєвий шлях індивіда, а лише ті, про сильний вплив яких на життєвий план наразі відомо.
Та перш ніж почнемо розглядати, як сценарії обираються, посилюються і вводяться в дію, та вирізнимо їхні складники, нам слід зазначити, що ця ідея не є цілком новою. У класичній і модерній літературі є безліч алюзій на тему, що весь світ – театр і всі люди в ньому просто актори, але ці алюзії відрізняються від тривалого й кваліфікованого дослідження з цього питання. Такі дослідження проводили чимало психіатрів та їхні учні, але вони не змогли просунутися дуже далеко через те, що не мали у своєму розпорядженні потужних інструментів структурного аналізу (діаграмних зображень і класифікації транзакцій), ігрового аналізу (розкриття обману, трюку, перемикання й виграшу) і сценарного аналізу (сценарна матриця з мріями, «футболками», торговими купонами й іншими похідними елементами).
Загальна ідея про те, що людське життя розвивається за певними шаблонами, які можна виявити у міфах, легендах і казках, найбільш витончено розроблена у книжці Джозефа Кемпбелла, на яку ми вже посилалися31. Його психологічне мислення спирається головним чином на ідеї Юнга та Фройда. Найвідомішими ідеями Юнга у цьому плані є Архетипи (що стосуються магічних персонажів у сценарії) і Маска (стиль, у якому розігрується сценарій)32. Решту ідей Юнга нелегко зрозуміти або співвіднести з реальними людьми без специфічної
Бібліографія щодо історичного аспекту розвитку уявлень про сценарій містить такі джерела:
Adler, A. ’Individual Psychology’ in
Campbell, J.
Erikson, E.
Freud, S.
Glover, E.
Jung, C. G.
Rank, O.
См. прим. 31
