й набуває усіх навичок, що личать королеві або президенту. Таким чином, йому вручають уже написаний сценарій і зречення його може вимагати героїзму. Якщо первістком у таких випадках стає дівчинка, а не хлопчик, вона може зіткнутися з труднощами; часто це можна побачити на прикладі доньок-первістків банкірів, яких кидають напризволяще, і вони стають лесбійками, стриптизерками або дружинами марнотратних та безвідповідальних представників богеми чи ледарів з довірчих фондів. У деяких ситуаціях батько може навіть розлучитися з матір’ю, якщо вона не народить хлопчика, залишаючи доньок з почуттям первісної провини за те, що вони народилися жінками.
З іншого боку, батько, можливо, не має наміру брати шлюб з матір’ю і тікає зі сцени, щоб не бути ніколи почутим, щойно вона оголосить про свою вагітність. Це змушує молодого героя йти власним шляхом майже від дня народження. Іноді дитину покидає мати. Однак навіть батьки-скнари можуть прийняти небажану дитину, бо вона дозволяє сплачувати менше податку за прибуток або претендувати на соціальну допомогу. Підліток може добре це усвідомлювати, тож коли його запитати, хто він або яким є його сценарій, він відповість: «Я податкова пільга (або заявка на отримання соціальної допомоги)».
Якщо дитину вже давно бажали зачати, то палке бажання батьків може призвести до того, що вони присвячуватимуть їй життя ще до її народження, як це буває у багатьох легендах про знаменитих людей і казках, таких як казка про Рапунцель: іще один випадок, коли реальне життя нагадує літературу або, як сказав Оскар Вайльд, природа наслідує мистецтво. Це порушує й інші цікаві сюжетні питання, що запускають цілу гаму трагедії та романтики. Що, якби Ромео зачав дитину, Офелія народила або Корделія завагітніла? Що сталося б з їхніми нащадками? Нащадки Медеї та маленькі принци у лондонському Тауері є найвідомішими прикладами дітей, які стали жертвами сценаріїв своїх батьків, так само, як і маленькі дівчатка й хлопчики, яких продають у сексуальне рабство в арабських країнах і про яких відомо щонайменше49.
Вміння порозумітися щодо самого зачаття можна назвати підходом до запліднення. Як це сталося: випадково, через пристрасть, любов, насильство, обман чи було пов’язане з ворожістю або відмовою? Якщо один із цих варіантів правильний, то якими були передумови й підготовка до такої події? Якщо зачаття було запланованим, то як воно планувалося: врівноважено чи радісно, просто чи по-книжковому, з купою розмов або через сильний мовчазний зв’язок? Як трактується секс – як щось брудне, звичайне, священне чи веселе? Таким самим може бути і ставлення до дитини. Чи були спроби перервати вагітність? Чи було таких спроб кілька? Скільки абортів або спроб переривання зробили під час попередніх вагітностей? Є незліченна кількість питань із різною мірою проникливості, і всі ці чинники можуть вплинути на сценарій ще не народженої дитини. Одна з найбільш поширених ситуацій чудово описана в популярному віршику:
Один собі хлопчик на світі жив,
Який народитися тут не хотів.
Можливо,
O’Callaghan, S.
