Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі. Ерік Берн

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі - Ерік Берн страница 25

Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі - Ерік Берн

Скачать книгу

матиме її найстарша донька?» сценарний аналітик відповість: «Одинадцять». Люди, які відповідають «Шість», матимуть труднощі з розумінням та прогнозуванням людських реакцій, оскільки ця відповідь припускає, що важлива поведінка на кшталт повсякденної є «раціонально» вмотивованою, а це не так. Зазвичай вона визначається Батьківськими вказівками у сценарії.

      Під час дослідження цього аспекту батьків пацієнта запитували, по-перше, скільки вони мають братів і сестер; по-друге, скільки дітей вони хотіли б мати; і по-третє (адже, як знає будь-який акушер, є багато втрачених можливостей), скількох вони реально очікують. Якщо батьки розуміють, як відрізняти свої Я-стани, значно більше інформації можна дістати, поставивши запитання у структурній формі: «Скільки дітей (хоче, очікує) мати ваш (Батько, Дорослий, Дитина)?» Це може виявити приховані конфлікти між трьома Я-станами і між двома батьками, які поважним чином впливають на сценарні вказівки, що їх вони дають пацієнтові. Ще складніший варіант цього запитання з відповідним збільшенням здобутої інформації (якщо батьки мають належну освіту, щоб зрозуміти це запитання) – це дванадцятигранна форма замість шестигранної: «Скільки дітей (хоче, очікує) мати ваш(а) (турботливий(а), схильний(а) до контролю Батько (Мати) і ваша (природна, адаптована, бунтівна) Дитина?»52

      Що ж до самого пацієнта, то тут найбільш корисним запитанням, на яке він, найімовірніше, має відповідь, буде: «Яким було ваше становище в сім’ї?» – що йде відразу після запитання «Коли ви народилися?» Точні дні народження найближчої старшої і наступної молодшої за нього дитини треба з’ясувати для того, щоб вікову різницю можна було вирахувати з точністю до місяців, якщо діти народилися невдовзі одне після одного. Якщо хтось потрапляє у світ, що вже зайнятий братом чи сестрою, то для його сценарних рішень має серйозне значення, старший цей родич на 11 місяців, 36 місяців, 11 років або 20 років. Ця відмінність залежатиме не тільки від його (її) взаємин із цим братом чи сестрою, але також і від ставлення батьків до вікової різниці між дітьми. Ці самі два міркування стосуються й наступної молодшої дитини: важливо знати достеменний вік пацієнта – наприклад, 11 місяців, 19 місяців, 5 років або 16 років у момент, коли з’явилася чергова дитина. Загалом, усі брати й сестри, що народилися до того, як пацієнт відсвяткував свій сьомий день народження, матимуть вирішальний вплив на його сценарій, і одним з важливих чинників постає вікова різниця між ними з точністю до місяців, оскільки, як зазначалося вище, це впливатиме не лише на його власне ставлення, а й на ставлення його батьків. Варті уваги варіації виникають, якщо пацієнт є одним із близнюків чи двійнят або народився до чи після них.

      У певних випадках, якщо пацієнт цікавиться астрологією, метеорологією й агіологією, достотна дата його народження матиме велике значення для сценарію. Це особливо важить, якщо його батьки мають такі самі зацікавлення.

      Ґ. Сценарії народження

      Отто

Скачать книгу


<p>52</p>

Можливо, це складно зрозуміти, але ті, хто вивчає розмір сім’ї, абсолютно нездатні представити надійні уявлення, виходячи з існування єдиної або «інтегрованої» особистості. У своїх інтерв’ю вони вживають такі терміни, як «ідеальні», «бажані» та «передбачувані» родини. Ці поняття приблизно відповідають уявленням Батька, Дитини й Дорослого. Утім, «багато дружин, які сказали, що «не дуже хотіли» іншу дитину перед останнім зачаттям, також сказали… що якби вони могли мати ту кількість дітей, яку хочуть, а потім зупинитися, вони все одно мали б стільки, скільки мають зараз і навіть більше». Дискусія полягає в тому, чи можна «надмірну фертильність» прирівняти до «небажаної вагітності». Проте фахівець із транзакційного аналізу знає, що в кожній опитаній особі є щонайменше три різні людини, які можуть «хотіти», «дуже хотіти» або «не хотіти» більше дітей, і всі вони можуть мати щодо цього різну думку, тож анкети на цю тему, які не беруть до уваги Я-стан, пропускають те, що має вирішальне значення. Дискусію навколо таких анкет дивіться у статті: Barish, N. H. ’Family Planning and Public Policy: Who is Misleading Whom?’ Science 165:1203—1204, September 19, 1969.