Або «Я вб’ю їх чи вижену, бо зі мною все гаразд, а з ними – ні». Або «Якщо з нами все гаразд і з вами теж, то закінчімо справу й ходімо розважимося».
«Але, – каже хтось інший, – Я знаю, що в нас усе гаразд, але в тих інших – інакше». «Добре, тоді в мене усе гаразд, у тебе теж, а в них – ні, тож зараз закінчімо справу і пізніше навідаймося до них». Дитячою мовою це перекладається: «Ми йдемо бавитися в доньки-матері, але тобі з нами грати не можна», що у найбільш радикальній формі та з більш складним обладнанням у старшому віці можуть уміло використовувати в концентраційному таборі.
Найпростішими є позиції за участю двох гравців – Ти і Я: вони походять від переконань, які дитина всмоктала з молоком матері. Умовно позначмо відчуття «зі мною все гаразд» як +, а «зі мною не все гаразд» як –. Тоді переконання матимуть вигляд: Я+ або Я–; Ти+ або Ти–. Усі можливі з ними комбінації утворюють чотири чільні позиції, з яких починаються ігри та сценарії і які програмують людину так, щоб вона мала що сказати після привітання.
1. «Я+, Ти+». Це «здорова» позиція (або, під час лікування, позиція «видужання»), найкраща для гідного життя, позиція справжніх героїв і князів, героїнь і принцес. Люди на інших позиціях більшою чи меншою мірою схиляються до жаб, мають чорну смугу, закладену батьками, яка знову й знову тягтиме їх назад, якщо вони її не подолають; у надзвичайних випадках вони марнуватимуть свої сили, якщо їх не врятує диво, тобто психіатричне або самолікування. Позиція «Я+, Ти+» – це те, що хіпі намагалися сказати поліціянтові, даруючи йому квіти. Проте завжди існує сумнів, чи є Я+ щирим, чи це просто благочестива надія, а також чи прийме поліціянт знак +, чи волітиме бути – в цьому конкретному епізоді. «Я+, Ти+» – це те, до чого людина або дозріває в дитинстві, або мусить дізнатися через тяжку працю пізніше; цієї позиції годі досягти просто завдяки силі волі.
2. «Я+, Ти–». Я принц, ти жаба. Це позиція «позбавлення». Це люди, для яких вишукування вад є розвагою, грою чи смертельною процедурою. Це ті, хто глузує зі своїх чоловіків або дружин, відправляє дітей до колонії для неповнолітніх, кидає друзів і звільняє підлеглих. Вони починають хрестові походи та іноді війни, а у групах працюють, шукаючи провину у вигляді реальних чи уявних ворогів або людей нижчого штибу. Це «зарозуміла» позиція; у найгіршому випадку її посідає вбивця, у найкращому – набридлива людина, яка пхає носа в чужі справи і вважає за свій обов’язок допомагати іншим там, де її підтримка є небажаною. Але здебільшого це позиція пересічності і, з клінічного погляду, вона є параноїдальною.
3. «Я–, Ти+». З психологічного погляду, це «депресивна» позиція, а з політичного та соціального, – самоприниження, що передається дітям. Із професійного погляду, вона призводить до того, що люди живуть заради великої та малої протекції, використовуючи її з метою помститися й відчуваючи бридке задоволення від того, що змушують інших платити якомога більше за свій «щасливий квиток». До цієї категорії належать меланхолічні самогубства; невдахи, які називають
