це сценарій, то його джерела слід шукати саме там. Мати Делли померла, коли вона була маленькою, і її батько весь час пропадав на роботі. З іншими дітьми в школі у Делли складалися не дуже добрі взаємини. Вона почувалася неповноцінною і вела самотнє життя. Та пізніше в дитинстві вона відкрила для себе спосіб стати популярною. Як і Маґда, вона пропонувала себе для участі в сексуальних іграх зграї маленьких хлопчаків. Вона ніколи не думала про зв’язок між цими шкільними днями на сіннику і своєю нинішньою поведінкою. Проте весь цей час вона мала в голові схему цієї життєвої драми. Акт І: Початок. Розваги та провина на сіннику. Акт ІІ: Кульмінаційний момент у сценарії. Розваги та провина у стані сп’яніння й неосудності. Акт ІІІ: Розплата. Викриття та руйнація. Вона втрачає все – чоловіка, дітей і суспільний статус. Акт IV: Остаточне звільнення. Самогубство. Потім усі жаліють і прощають її.
І Маґда, і Делла жили у своїх мирних контрсценаріях, відчуваючи, як насувається фатум. Цей сценарій – трагічна драма, що дала б їм звільнення і примирення. Відмінність полягала в тому, що Маґда терпляче чекала на якесь Боже втручання, яке мало б виконати її долю і принести їй порятунок; тимчасом як Делла, яку підштовхували імпульси внутрішнього демона, нетерпляче бігла назустріч долі – осуду, смерті та прощенню. Таким чином, від самого початку (з «сексуальної провинності») ці дві жінки різними засобами рухалися до різної мети.
Психіатр сидить у своєму кабінеті як мудра людина й отримує певну плату за те, щоб якось цьому всьому зарадити. І Маґда, і Делла будуть вільні, якщо хтось помре, але його завдання – знайти кращий спосіб звільнити їх. Він покидає свій кабінет, іде вулицею повз офіс фондового брокера, стоянку таксі й бар. Майже всі, кого він бачить, очікують Великого Вбивства. У продуктовій крамниці якась жінка кричить на доньку: «Та скільки ж я тобі казала не чіпати це своїми руками?» У цей час хтось захоплюється її маленьким хлопчиком: «Ну хіба ж він не милий!» Коли психіатр заходить до лікарні, якийсь параноїк каже: «Як мені вибратися звідси?» Депресивний тип запитує: «Заради чого я живу?», а шизофренік відповідає: «Жодних дієт, треба спробувати все. Я не такий тупий». Усе це вони казали вчора. Вони застрягли на місці, тимчасом як там, назовні, інші ще сподіваються. «Ми збільшимо йому дозу?» – запитує студент-медик. Доктор К’ю повертається до шизофреніка і дивиться йому в очі. «Збільшити тобі дозу?» – питає доктор К’ю. Хлопець на мить замислюється й відповідає: «Ні». Доктор К’ю простягає йому руку й каже: «Привіт». Шизофренік тисне йому руку й відповідає: «Привіт». Потім вони обидва повертаються до студента-медика і доктор К’ю каже: «Привіт». Студент-медик збентежений, але за п’ять років по тому, на з’їзді психіатрів, він підходить до доктора К’ю і каже: «Привіт, докторе К’ю. Привіт».
– Колись я планую відкрити дитячий садок, чотири рази вийти заміж, заробити купу грошей на фондовій біржі і стати відомим хірургом, – сказала п’яна Мері.
Це не сценарій. По-перше, вона не успадкувала жодної
