відповідає на це, то можна перевірити, чи були слова Б реакцією на те, що сказав А. Також вона є дуже ефективною, бо досі серед тисяч або мільйонів взаємодій між людськими істотами не знайдено жодного прикладу, який не можна було б залучити до цієї моделі; разом з тим вона є суворою, бо обмежена простими арифметичними міркуваннями.
Найкращий спосіб зрозуміти «транзакційну позицію» – це запитати: «Який вчинок трирічної дитини відповідав би поведінці цього дорослого?»
В. Структурування часу
Також можна класифікувати довгі серії транзакцій, що тривають протягом усього життя, аж до передбачення важливої соціальної поведінки людини і в короткотерміновій, і в довгостроковій перспективі. Такі ланцюжки операцій відбуваються навіть тоді, коли вони дають обмаль інстинктивного задоволення, адже більшість людей почуваються тривожно, стикаючись із періодами, що не структуровані в часі; через це, наприклад, вони вважають вечірки з коктейлями цікавішими, ніж перебування на самоті. Потреба у структуруванні часу ґрунтується на трьох потягах або прагненнях. Перший – це стимулювання або прагнення відчуттів. Аж ніяк не намагаючись уникнути ситуацій, що збуджують, як твердять деякі люди, більшість організмів, включно з людьми, шукають їх. Жага відчуттів є причиною того, чому на американських гірках заробляють гроші, а в’язні робитимуть що завгодно, аби уникнути одиночної камери. Другим потягом є прагнення визнання, пошук відчуттів особливого типу, які можуть бути забезпечені лиш іншою людиною або, в деяких випадках, іншими тваринами15. Ось чому мавпячим та людським немовлятам недосить молока; їм також потрібен звук, запах, тепло й дотик матері, інакше вони миршавіють, так само, як і дорослі, яким ніхто не каже «привіт». Третім є прагнення структури, саме тому групи зазвичай переростають в організації, а люди, що вміють структурувати час, є найбільш популярними й високооплачуваними членами будь-якого суспільства.
Цікавий приклад, що поєднує в собі і прагнення відчуттів, і прагнення структури, спостерігаємо в щурів, які виростають у стані сенсорної депривації, тобто цілковитій темряві або в постійно освітленій білій клітці без змін. Пізніше в житті цих тварин, коли їх поміщали до кліток з «нормальними щурами», було виявлено, що вони ставали розгубленими, йдучи по їжу, якщо та розміщувалася на шаховій дошці, а якщо вона лежала на простій поверхні, то не брали її. Щури, вирощені в звичайних умовах, брали їжу незалежно від того, на якій поверхні вона лежала. Це свідчило про те, що в знедолених щурів прагнення структури було важливішим за голод. Експериментатори дійшли висновку, що потреба в структурних подразниках (вони назвали це «перцептивним досвідом») може включати в себе біологічні процеси, так само основні, як і голод, і що наслідки ранньої сенсорної депривації можуть зберігатися протягом усього життя у формі сильного тяжіння до складних подразників16.
Існує
Szasz, K.
Sackett, G. P., Keith-Lee, P., and Treat, R.’ Food versus Perceptual Complexity as Rewards for Rat Previously Subjected to Sensory Deprivation.’
