незрозумілих і непередбачених злочинів. Моральні засади розхиталися, а за період війни люди звикли до смерті й болю. Разом з тим у злочинців з’явилося куди більше можливостей, а оскільки більшість із них вельми тямущі суб’єкти, їм удається залучити собі на службу власну нерозсудливість і порочну винахідливість.
Якщо ще на початку століття, продовжував мій приятель, абсолютно аморальні суб’єкти були явищем більш-менш винятковим, то наразі вони зустрічаються скрізь і, можна сказати, квітнуть пишним цвітом. На світ з’явилося нове, страшне і неприборкане плем’я: жорстоке, абсолютно позбавлене почуття гумору, уперте і з запаморочливою риторикою. Такі люди доволі часто зустрічаються в середовищі молодих більшовиків, у надрах ще більш радикальних комуністичних сект і гуртків і, зверніть увагу, серед лівої ірландської молоді.
– Нещасні! – мовив Магіллврі.– Нехай їх судить той, хто їх породив, але ми, ті, хто намагається залатати порепану тканину цивілізації, зобов’язані стерти їх з лиця землі. І неважливо, що вони належать до того чи іншого руху, на перший погляд гарного або очевидно поганого. Це моральні невігласи, і вони здатні ввійти до будь-якого руху, якщо виявлять там своїх однодумців. Вони – неофіти і провісники злочинного світу, і ставитися до них необхідно як до злочинців. Головне в іншому: усім цим спритно керує купка людей, яких аж ніяк не назвеш невігласами і недоумкуватими. Ні, вони розумні і розважливі, і головне зло – в них. Ще ніколи від часів створення світу мерзотникам усіх мастей не жилося так комфортно!
Потім він виклав переді мною факти, які не підлягають розголошенню, принаймні, за наше життя. Усі вони свідчили про існування якихось зловісних умів, які зуміли використовувати у своїх цілях найбільш вибухонебезпечні течії в суспільстві. Усі сучасні прояви анархізму і радикалізму, стверджував Магіллврі, тісно пов’язані між собою, а за ними стоять якісь «антрепренери», що наживаються на стражданнях законослухняних людей і стражданнях нещасних жертв. І сам він зі своїми людьми, і американські поліцейські сили давно вже йшли по сліду одного з найжорстокіших і добре організованих злочинних співтовариств, і, завдяки щасливому збігу обставин, зрештою зуміли взяти його в кільце, і це кільце будь-якої хвилини могло почати стискатися.
Але тут виникла проблема. Глави злочинного угруповання не знали, яка конкретно небезпека їм загрожує, але розуміли, що над ними потроху згущуються хмари, тому і вжили заходів. Починаючи з Різдва, вони стали захоплювати заручників.
Тут я перервав Магіллврі, оскільки це здалося мені вже надто неправдоподібним.
– Як на мене, після війни ми звикли надто складно пояснювати прості речі. Тобі доведеться дуже постаратися, щоб я таки повірив у цю твою всесвітню злочинну змову.
– Можу заприсягтися, що зумію тебе переконати,– надзвичайно серйозно вимовив він.– Ти отримаєш найвагоміші докази, і якщо ти не дуже змінився з тих пір, як ми з тобою познайомилися, твої висновки будуть такими ж. Але повернемося до заручників…
– Принаймні,
