що ви вже знали, що я живий? Ви мене випередили, так нечесно.
І тепер вам, мабуть, цікаво, чому я сказав, що помер? Насамперед ви просто неправильно прочитали. Я ніколи й не стверджував, що помер. А вдався до ораторських прийомів: коли хтось хоче похизуватися, то так і балакає – як книжка пише. Завжди казав «здається». Але так воно й було. Насправді ж сам не знаю, де перебував увесь той час. Уже казав, що пригадую фари вантажівки, потім з’явилася якась чорна діра і я опинився поза межами справжнього життя. Але не переставав мислити, метикувати. Неначебто це був такий собі довгий сон, тільки без оцих дивних вигадок, як у сновидіннях. Я не плавав у повітрі кролем на спині, мене не переслідували триголові чудовиська в замку Сплячої Красуні, не було інтиму з Дженніфер Престон-Конвелл, нічого, нєт, nada, тільки звичайні думки – усе стандартно.
Цілком справедливо з вашого боку було б спитати, звідки мені тепер відомо, що я не помер. Хотілося б відповісти, що я бачив тунель, біле світло, що Господь покликав мене до себе – а сам він був красивим, випромінював велич, пахнув теплою хмаринкою – й промовив: «Луї, серденько, час твій ще не настав, відправляйся на Землю та повертайся не раніше, ніж за сотню років». Але насправді все відбувалося не зовсім так. Насправді я перебував у світі-сну-що-сном-не-був, тіла свого не відчував, перетворився на дух, на думку. Ні, я не збожеволів, це точно, хоча так мені лише здається, а ви вже зрозуміли, що не слід довіряти моїм словам, коли я кажу «здається».
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
