Кімната чудес. Жульєн Сандрель
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Кімната чудес - Жульєн Сандрель страница 11
З лікарні вийшла як уві сні. І раптом чітко почула свист, що його впізнаю посеред тисячі. Свист ковбоя, різкий посвист чабана, яким він кличе свою отару – завжди його ненавиділа. Я повернулася і побачила її: вона стояла й підпирала кулаком стегно, втопивши в мене важкий погляд. Моя мати. Ні, тільки не це. Тільки не сьогодні ввечері. Цього вечора й поготів.
Удала, ніби не бачу її та прискорила ходу. Свист пролунав разів десять, вона кликала мене, як дворняжку якусь. Я спіймала таксі та вмостилася в седан із затемненими вікнами. Вона бігла до мене, розмахуючи руками (мамі минуло 60 років, і вона пашіла здоров’ям). Я ще не визначилася, куди їхати, але не хотілося повертатися додому. Вказала водієві адресу якогось ресторану. В останню хвилину знічев’я вирішила відзначити останній місяць життя мого сина в закладі одного з зіркових шеф-кухарів. Краще не згадувати те, що відбулося того вечора, бо вперше в житті мені довелося стикнутися з відмовою з боку офіціанта. Коли я замовила вже третю пляшку дорожезного вина, мене ввічливо попросили розплатитися та їхати додому. Я сприйняла це як надзвичайну образу. Мої спогади досить розпливчасті, але здається, мене таки спровадили звідти, а сама я повечеряла за рахунок закладу – їм простіше було позбутися п’янюжки, аніж влаштовувати скандал у вишуканій ресторанній атмосфері.
Зловити таксі, аби повернутися додому, мені вдалось не одразу. Кілька автівок зупинилося, але ніхто не наважувався підвезти, зважаючи на мій стан. Та, врешті-решт, благородний лицар, якому так личило лагідне ім’я Мамаду14, підкинув мене додому, висадивши біля дверей мого будинку.
– З вами точно все гаразд, ви впевнені, прошу пані?
– Звичайно, все чудово, пане таксисте.
Машина від’їхала, а я безсило опустилася на підлогу за першими дверима, між домофоном та електрозамком.
6. День 30-й. Чини опір
Я прокинулась у власному ліжку. Голова, здавалося, ось-ось вибухне, хотілося виблювати й сховатися в мишачу нірку, я почала помалу пригадувати події попереднього дня. Мене охопив нестерпний сором. Сподіваюся, що не спіткала вчора жодного сусіда, аж раптом уторопала, що й гадки бісової не мала, яким чином мені вдалося піднятись у власну квартиру. Мої пригоди завершилися біля входу в наш дім – здається, усе відбувалося саме так, проте мушу визнати: мої думки плуталися. Я повільно піднялася з ліжка. В голові паморочилося. Вдалося зробити кілька кроків, виповзти зі своєї кімнати
14
Друга частина імені Mamadou схожа на слово «doux», що означає французькою «лагідний, солодкий».