що їм далі робити з його суперечливими вказівками. Я вивчила певні матеріали і тепер упевнена, що Ж.П. – збоченець нарцисичного типу. Той, хто завжди збиває жертву з пантелику хитромудрими запитаннями, а тоді вітає її зі вдало виконаною роботою, натякаючи при цьому, що вона – бездарне лайно.
– Тримай, це остаточна версія презентації, – сказала я йому, передаючи флешку.
– Всю ніч очей не зімкнув через тебе. Тобі непогано платять, могла б і забути про такі речі, як вихідні, якщо в понеділок маєш зустрітися з великим босом. Ясно?
– Як білий день, Ж.П. Присягаюся: це більше не повториться.
Гримаски, погляд скоса, кривляння засоромленого, але водночас нахабного дівчиська… Чи не найкращий спосіб побороти збоченця – пристати на ту саму гру та спантеличити поведінкою, що аж ніяк не відповідає змісту сказаного.
Ж.П. швидко переглянув презентацію та широко мені всміхнувся. Я добряче попрацювала й прекрасно про це знала. Йому немає за що мене ганити.
– Чудово впоралася, міс. Ти жахлива, але крута. Коли я кажу «крута», то маю на увазі твої робочі характеристики, звичайно, щоправда, твій термін придатності, як на мене, добіг кінця, це між нами, га-га. Жартую, адже ти в курсі: я від тебе шаленію, наймиліша МІЛФ9 із тих, що я знаю. Пожартували й годі, на нас чекають, знімай штани – зараз хтось когось відпердолить, га-га.
Не переймайся, Ж.П., я не ображаюся на тебе, але вже упродовж двох років записую на свій iPhone всі милі слівця, що ти й подібні до тебе типи відпускають на мою адресу або на адресу інших жінок. Адже я не вчора народилася.
Разом із Ж.П. ми рушили ліфтом на восьмий поверх. Кожна людина, яку ми перестрівали, для годиться бажала нам триматися. Пан великий бос – гроза нашої спілки, ба більше, її легенда. Залізна рука в залізній рукавиці, як кажуть його колеги ГВД10 з КАК 4011, мерзотний поганець, на думку співробітників-поляків з «Гегемонії» (їхні заводи недавно позакривали), великий начальник, зовсім незнайомий широкому загалу, й водночас напівбог у фінансовій царині, тож його слід поважати, а головне – з ним не можна сперечатися. Інакше можна наразитися на громи й блискавиці диктатора сучасності.
Утім, я ніколи не боялася його, бо все ще пригадую уроки власної матері. Вона завжди казала, що людину, якій вдалося справити на мене враження, треба уявляти в смішній ситуації, а не створювати з неї культ особистості. «Хоч би ким вона була, хоч яка впливова чи пихата була ця особа, просто уяви, як вона сидить собі в туалеті, й усе стане на свої місця в твоїй голові, донечко: це ж така сама людина, як і всі решта, адже вона має такі самі життєві потреби, а також такі самі права й обов’язки, що й усі інші, тож не забувай про це».
За десять хвилин ми прослизнули у конференц-зал. Зо тридцять осіб сиділи з траурними мінами. Зрештою, це так природно: ми обговорюємо косметику, тема дуже серйозна. На подібних зборах завжди присутня ціла юрба статистів, які лише вдають, що слухають, а насправді відповідають на електронні листи або роблять вправи з онлайн-курсів
Mother I’d Like to Fuck (
Головні виконавчі директори.
Індекс САС 40, індекс паризької фондової біржі.
