або лапласівська, природа фізичної еволюції не грає значної ролі під час вибору, що нам доводиться робити в повсякденному житті. Для поетичного натуралізму все очевидно. Можна висловлюватися про Всесвіт, описуючи його як сукупність елементарних частинок чи квантових станів, де господарює Лаплас, а наступні події залежать тільки від поточного стану системи. Є й інший спосіб висловлюватися, коли ми розглядаємо Всесвіт у більшому масштабі, вводячи, наприклад, категорії «люди» чи «вибір». На відміну від наших найліпших теорій про планети чи маятники, наші найліпші теорії поведінки людей недетерміністичні. Ми ніяк не можемо передбачити, що вчинить людина, виходячи з її спостережуваного на ту мить стану. Наші уявлення про детермінованість людської поведінки залежать від того, що нам відомо.
5
Причини, з яких усе відбувається
У листопаді 2003 року голландську педіатричну медсестру Люсію де Берк засудили до довічного ув’язнення без права оскарження вироку за вбивство чотирьох дітей, що перебували під її наглядом, та замах на вбивство ще трьох. Її справа стала сенсацією в медіа з незвичної причини: йшлося про неправильне застосування статистичних міркувань.
Проти Берк висунули кілька прямих доказів, але вони були сумнівні. Так, в одному випадку жертву («малятко Ембер») здогадно отруїли дигоксином, проте лікарі вказували, що схожі хімічні сигнали могли виникнути й природним шляхом. Вирішальна деталь справи проти Берк полягала не в наявності якихось неспростовних доказів на користь конкретних убивств, а, мабуть, в імовірній статистичній неможливості настання такої великої кількості смертей лише під час чергування тієї самої медсестри. Один експерт засвідчив, що ймовірність такого збігу менше ніж один на 342 мільйонів. Сторона обвинувачення довела, що така малоймовірність, визначена на підставі статистичних даних, потребує меншого тягаря доведення для груп смертей, ніж потрібно для розслідування одиничного інциденту.
Проблема полягала в тому, що ті розрахунки були повністю неправдиві. Вони містили купу елементарних помилок – від множення ймовірностей, що не були незалежними, до «виловлювання» надуманих збігів у масивах подій. Після оголошення вироку інші експерти надали альтернативні розрахунки з результатами імовірності від одного на мільйон до одного на 25 мільйонів залежно від формулювання питання. Подальше розслідування показало, що протягом кількох років показник смертності серед немовлят у цій лікарні був вищий до того, як Берк улаштувалася туди на роботу, і не збільшився згодом. Зрештою через сумнівність і статистичного обґрунтування, і прямих доказів справу вирішили переглянути ще раз. 2010 року Берк повністю виправдали.
Однак несправедливий вирок, винесений Люсії де Берк, неможливо пояснити лише математичними помилками. Початок усьому поклало психологічне переконання: щось таке страшне, як смерть тих дітей, не може бути випадковим явищем – хтось
