диверсійна мережа в Штатах.
– Проблема в тому, що ваші бойовики вже старі, може, вже маразм мати, – прошепотіла вона. – Шкода, якщо вони померти і не виконати своя місія.
– Що пропонують ваші люди?
– Ви знати міста, але не знати об’єкти. У нас є зброя, але наші люди від «Хезболли» під постійний нагляд. З нашим зброя і ваші агенти ми можемо зробити масштабну атаку.
Ця жінка анітрохи не жартувала.
– Отже, ви пропонуєте…
– Перемир’я. Коли Держдепартамент США оголосити нас терористи, нам блокувати доступ до грошей нашого Фонду канадської громади для допомоги голодуючим мусульманським дітям. У нас в Ашрафі є схована зброя.
– Яка зброя?
– Спершу платіть нам п’ятдесят тисяч доларів.
– У нас немає таких грошей. Ми маленька група.
– Але смілива. Пограбуйте банк, який веде бізнес з американцями. Коли дістаєте гроші, приносите їх нашому кур’єру, а вона передає вам пакунок.
– Де відбудеться обмін?
– Біля меморіалу студентам, загиблим від рук Національної гвардії Огайо у Кентському університеті.
– Дуже символічно, але як мені знайти кур’єра?
– Ідете на Пагорб нарцисів і кладете перевернуту догори дном склянку з незапалена свічка на одну з плит. Зверху кладете камінець. Наш кур’єр підійде і скаже: «Зуби», а ви відповісте: «Дракона».
Алексі знизав плечима. Дурість використовувати як пароль назву операції.
– Ви даєте їй гроші, а вона вам пакунок.
– Я обговорю вашу пропозицію з моїми людьми. Як можна з вами зв’язатися?
– Я телефонувати. Мені треба відповідь, поки Америка не напасти на Ірак. Потім робити щось буде важко. І ще одне: вам вдалося приручити Рейвен?
– Я втовкмачую їй у голову наші погляди.
– Маніпуляція, щоб викликати стокгольмський синдром?
– Вона тепер ненавидить Америку так само люто, як ми, – усміхнувся Алексі.
– З нею ніколи не знати напевне. У лікарні я доглядати її під час шизофренічних станів. Вона ріже себе, боїться бути сама, схильна до суїциду, фобії – вогонь і висота. Може складатися враження, що вам вдатися промити їй мозок, але послання Тедеску точно блокує установка, яку доктор Слейд давав її під гіпнозом.
– Ви там були, довідалися що-небудь?
– Тедеску сказав їй процитувати пророцтва з пам’яті. Вони складені у формі загадок.
– Мій батько казав, що товариш Тедеску завжди вважав себе пророком на кшталт Нострадамуса.
– От тільки Тедеску не передбачав майбутнє, а творив його.
Майже так і було.
– Але Нострадамус надавав своїм пророцтвам форми туманних катренів через те, що боявся інквізиції. А навіщо Тедеску було це робити?
– Він остерігався ЦРУ. Я чула лише два рядки, які Рейвен цитувати перед його смертю.
На вежі, звіяній вітрами, богиня
