і заклацнув на них кайданки.
– Якого дідька?!
– Не пручайтеся, так треба.
– Для чого?
– Вас транспортуватиме ІМП.
– Що це означає?
– Імміграційна і митна поліція. Це стандартна процедура, щоб позбутися підглядача на випадок, якщо за вами хтось стежив. Даруйте за незручності. Зніму кайданки в літаку.
– Нічого собі, стандартна процедура, трясця вашій матері!
– Це вже звичка. Ще дуже часто підозрюваних у тероризмі роздягають і натягують їм на голови спеціальний ковпак.
– Ой, не треба. У мене забій голови, ще, чого доброго, знепритомнію. Можна було і не стягувати кайданки так міцно.
– Якщо я послаблюватиму їх зараз, це викличе підозри.
Дуґан помітив, як ще один поліціант сів у його «Мазератті» і кудись поїхав.
– Куди це, чорт забирай, він забирає мою машину?
– У гараж в Цинциннаті, доки ви не повернетеся, – конвоїр допоміг Дуґану піднятися трапом і пролізти в люк. – Я хочу сказати, якщо повернетеся.
– Гей, полегше з формулюваннями!
У салоні судовий виконавець звільнив йому руки.
– Мені шкода, але це студмістечко. Тут можуть бути інформатори «Сімнадцятого листопада» та МЕХ з іноземних студентів, що приїхали по обміну. Усе мусило мати переконливий вигляд.
– Я сьогодні ні рісочки в роті не мав, – поскаржився Дуґан.
– Я принесу вам щось попоїсти, коли наберемо висоту. До того бажаєте чогось випити?
– У вас бурбон є?
– «Джек Деніелс». Годиться?
– Подвійна порція – якраз те, що треба.
За кілька секунд офіцер вийшов з камбузу з пляшкою і двома склянками.
– Нічого, якщо я складу вам товариство? Не люблю пити сам.
– Ви ж не поведете цю летючу коробку?
– Ще чого. Я вас охороняю.
– Тоді приєднуйтеся.
Вони цокнулися.
– Хай там що ви робитимете в Греції, успіху вам.
– Дякую.
Коли літак з ревінням знявся в небо, Дуґан визирнув в ілюмінатор. Аеродром танув на очах. Вони вже розсікали хмари.
– Віддайте мені гаманець і все, що у вас є при собі, – скомандував його супроводжувач, коли літак набрав висоту.
Дуґан вивернув кишені.
– Шифрований мобільний і криптоключ залиште, – сказав офіцер, простягаючи йому рюкзак. – Візьміть, переодягнетеся в туалеті.
Дуґан оглянув свої штани, піджак, краватку.
– Що не так з моїм одягом?
– У Греції бути схожим на американця не дуже безпечно.
Що ж, слушно. Він узяв рюкзак, втиснувся в туалетну кабінку й почав переодягатися: потерті джинси, проста чорна футболка, заляпані мазутом сандалії, обтріпаний светр і протерта на
