силою і не стануть описувати траєкторію у вигляді кола, еліпса або якої-небудь менш простої кривої. Згідно з третім припущенням, діючі сили притягання тим більші, чим ближче до них знаходяться тіла, на які вони діють».
Нині ми можемо тільки дивуватися, чому сам Гук не займався розвитком цих ідей, посилаючись на завантаженість іншими роботами. Він так близько підійшов до такого важливого в історії науки відкриття!
Таким чином, ані Галілею, ані Кеплеру, ані Гуку не вдалося чітко й повно сформулювати те, що по праву вважається тріумфом науки. Це зробив Ньютон! І річ зовсім не в тому, що йому на голову впало яблуко і тому він відкрив закон тяжіння, а в тому, що у Ньютона вже були відкриті ним закони, які можна було застосувати для опису будь-яких рухів. Саме Ньютон зрозумів, що основою, яка визначає особливості руху, є сили. Він був першим, хто побачив, що саме треба шукати для пояснення руху планет, – шукати треба сили!
До речі, а чи було те легендарне яблуко насправді? Багато істориків науки намагалися встановити, відповідає ця історія дійсності чи ні. У надрукованих лише в 1936 р. мемуарах Вільяма Стеклі, друга Ньютона, написано про його розмову з ученим, що відбувалася в саду, в тіні яблуні 15 квітня 1725 р.
Потрібен був геній Ньютона, щоб здивуватися тому, що яблуко впало на землю…
В цій розмові ніби й прозвучало з вуст Ньютона, що думка про тяжіння прийшла до нього саме за таких обставин, тобто була викликана падінням яблука. Про це пише і Вольтер, який посилається на свідчення родички Ньютона та її чоловіка, який у своїх мемуарах знову згадує про яблуко, що впало, і про те, що саме воно і вплинуло на хід думок ученого.
Звичайно, ця історія досить цікава, але будемо мати на увазі, що ніякі яблука, груші чи …кокоси, що падають, не приведуть до наукового відкриття, якщо людина не займається науковим дослідженням навколишнього світу та процесів, які в ньому відбуваються!
Повернімося до Ньютона. Насправді він розмірковував над питанням, як Місяць рухається навколо Землі. Вчений розрахував прискорення, з яким цей рух відбувається, і зіставив його з відстанню, на якій знаходиться Місяць. Крім того, Ньютон зрозумів, що, коли б припинився рух Місяця по інерції навколо Землі, він упав би на Землю. А коли б припинилося тяжіння Землі, то Місяць полетів би в космічний простір. Таким чином, Ньютон дійшов висновку, що Місяць утримується на своїй орбіті силами тяжіння. Те саме відбувається із Землею та іншими планетами, які обертаються навколо Сонця.
Ньютон назвав відкриті ним сили всесвітніми – вони є універсальними, діючими для всього, що має масу. Ньютон записав, що «тяжіння існує для всіх тіл та пропорційне масі кожного з них».
Для цих сил немає перешкод, від них неможливо відгородитися. При цьому що більша відстань між взаємодіючими тілами, то меншою за значенням стає ця сила. (Таку залежність називають законом обернених квадратів: при збільшенні відстані,
