званий «архівний метр» (практично одночасно з цим було виготовлено ще й «архівний кілограм»). Цей еталон метра було зроблено з платини; саме його віддали для збереження до Національного архіву Французької республіки (звідки й походить його назва «архівний метр», або «метр архіву»), а копії цього еталону було передано до Бюро мір і вагів.
Пізніше, у 1799 р., виявилося, що цей архівний метр коротше на 0,08 мм більш точно виміряної дуги земного меридіана! Але через те, що метрична система мір уже значно поширилася, було вирішено облишити прагнення до абсолютно ідеального метра і прийняти за метр відстань між двома штрихами того самого архівного платинового метра.
На основі міжнародних угод (1870, 1872 та 1875 рр.) у Парижі було створено Міжнародне бюро мір і вагів, яке виготовило новий еталон метра та ще 31 його копію. Усі ці копії були пронумеровані. Один із цих еталонів (еталон №6), який більш за всі інші був наближений до старого архівного метра, було прийнято в 1888 р. за міжнародний прототип метра. Саме він зараз зберігається у Франції в Міжнародному бюро мір і вагів неподалік від Парижа в м. Севр. Інші 28 копій було розподілено в 1889 р. за жеребом між державами, які зробили попередні замовлення на них. Росії дісталися копії №28та 11.
З розвитком науки та техніки виникла потреба в більш точному визначенні одиниці довжини. Для цього намагалися знайти спосіб, завдяки якому вдалося б максимально зменшити залежність еталона від якихось зовнішніх впливів (змін температури та ін.). Штриховий еталон не забезпечував необхідної точності, бо треба було якось враховувати й ширину штрихів, й похибку, яка виникала при звіренні еталонів з прототипом. Крім того, такий штучний еталон у разі втрати не може бути відтвореним.
І ось у 1960 р. замість стержня зі сплаву платини та іридію було прийнято новий еталон метра. Він заснований на електромагнітному випромінюванні світла газом криптоном і дорівнює 1650763,73 довжини хвилі у вакуумі. Створений таким чином еталон стали називати криптоновим еталоном метра.
Для зменшення похибок при відтворенні тепер уже криптонового еталона вчені пішли ще далі. З метою підвищення точності відтворення одиниці довжини було запропоновано застосувати інше джерело випромінювання, ніж криптонова лампа. Таким джерелом виявився лазер.
Зусиллями багатьох учених з різних країн на основі лазерної техніки було створено єдиний еталон частоти-часу-довжини, який дозволяє визначати ці величини з найбільшою точністю. У результаті створення єдиного еталона було заявлено як точне таке значення швидкості світла у вакуумі: 299792458 м/с. Виходячи з цього, сьогодні визначенням одиниці довжини Міжнародної системи одиниць є таке:
метр – це довжина шляху, який світло проходить у вакуумі за 1/299792458 секунди.
Зараз Міжнародна система одиниць СІ застосовується майже в усьому світі. Одним із останніх «бастіонів», де донедавна використовували інші одиниці, була Велика Британія. Проте і там нещодавно офіційно перейшли до одиниць СІ, хоча консерваторам британцям дуже тяжко прощатися зі звичками представляти все в
