повітря, в якому переміщується літак. Відкриті фізиками закони аеродинаміки дозволяють зіставляти тиск повітря з його швидкістю відносно певного тіла.
Ідея цього методу полягає саме в застосуванні зв’язку між швидкістю літака та тиском з боку зустрічного потоку повітря. За допомогою спеціального приладу для вимірювання тиску – манометра – визначають тиск повітря, але шкала манометра проградуйована вже в одиницях швидкості.
Окрім приладу, який знаходиться безпосередньо на літаку, застосовують ще й інший метод визначення швидкості. Цей метод називається радіолокацією.
За допомогою спеціального потужного радіопередавача випромінюють радіохвилі, які, досягаючи літака, відбиваються від нього. Тепер треба «спіймати» цей відбитий сигнал і, знаючи швидкість його поширення у повітрі, розрахувати швидкість літака.
На метеорологічних станціях швидкість вітру визначають за допомогою спеціального флюгера з вітромірною дошкою. Коли вітру немає, дошка висить вертикально. Що сильніший вітер, то на більший кут відхиляється дошка. За спеціальними покажчиками біля дошки визначають швидкість вітру.
Зрозуміло, що цей спосіб визначення швидкості не дуже точний, тому кращі результати метеорологи отримують за допомогою іншого пристрою – анемометра. Цей прилад містить легку крильчатку («Робінзонів хрест»), яка може обертатися під впливом вітру. Під час обертання крильчатка приводить до дії зубчастий механізм, який підраховує кількість обертів крильчатки за певний час.
На жаль, якщо швидкість вітру менша за 1м/с, точність вимірювання різко знижується. Втім, існують і більш чутливі анемометри, принципи дії яких відрізняються від дії анемометра з робінзоновим хрестом. У цих приладах застосовується вимірювання тиску повітря, Анемометр охолодження повітрям дроту, який нагрівався електричним струмом, та інші.
У 1806 р. англійський адмірал Ф. Бофорт розробив шкалу, за допомогою якої можна оцінювати швидкість вітру за його дією на наземні предмети або за хвилюванням у відкритому морі. Ця дванадцятибальна шкала прийнята Всесвітньою метеорологічною організацією (див. таблицю на стор. 45).
Сподіваємося, що шторми та урагани ми з вами бачимо тільки в кіно, а не наяву.
Для порівняння цікаво подивитися й на значення швидкості падіння парашутистів з відповідної висоти. Тут мається на увазі так звана стала (максимальна) швидкість падіння до моменту розкриття парашута.
Досить часто швидкість руху тіл не залишається незмінною – такий рух називають нерівномірним. Для того щоб характеризувати зміну швидкості за певний час, фізики використовують спеціальну фізичну величину – прискорення.
Можна записати:
Ця величина теж є векторною; її позначають а . Математично записати визначення прискорення можна так:
