ми також притягуємося до всіх об’єктів навкруги, але через залежність сил тяжіння від маси суттєвим стає наше притягання саме до Землі, а не, наприклад, до іменинного пирога, що стоїть на столі (звісно, якщо не говорити про «негравітаційне» бажання скуштувати шматочок…).
Порівняйте: сила тяжіння між дівчинкою масою 45 кг та Землею дорівнює приблизно 441Н, а сила тяжіння між цією ж дівчинкою та пирогом масою 1 кг, що знаходиться на відстані одного метра від неї, – всього 300-10-11 Н!
Гравітаційні сили, які існують між космічними об’єктами, є величезними саме через те, що космічні об’єкти – планети, зорі, галактики – дуже масивні. Наприклад, сила тяжіння між Землею та Місяцем становить приблизно 24020 Н, а сила тяжіння між Землею та Сонцем – 3,5.1022 Н, і це при тому, що Сонце знаходиться набагато далі від Землі, ніж Місяць (середня відстань Місяця від Землі дорівнює приблизно 384 тисячам кілометрів, а середня відстань від Землі до Сонця – приблизно 150 мільйонів кілометрів!).
Найбільші планети Сонячної системи – Юпітер, Сатурн, Нептун – мають найбільшу кількість супутників та ще й кільця. Все це є теж проявом гравітаційного тяжіння: найбільш масивні об’єкти справляють найбільший гравітаційний вплив. Проте малі планети – астероїди – не в змозі своїм гравітаційним тяжінням утримати навіть газову оболонку – атмосферу.
Саме через наявність гравітаційного тяжіння тілові, щоб воно могло залишити певний космічний об’єкт (планету, зорю), потрібно набрати досить великої швидкості. Наприклад, щоб тіло злетіло над Землею і стало її штучним супутником, йому потрібно надати першу космічну швидкість – приблизно 7,9 км/с. А для того, щоб тіло (наприклад, космічний корабель) змогло полетіти до іншої планети, тобто вийти за межі земного тяжіння, йому потрібно надати швидкість вже 11,2 км/с (друга космічна швидкість). Нарешті, щоб вийти за межі Сонячної системи, тілу потрібно надати швидкість 16,6 км/с (третя космічна швидкість).
Зауважимо, що наведені вище значення космічних швидкостей справедливі саме для польоту з поверхні Землі, маса якої 5,98-1024 кг. Для інших тіл Сонячної системи ці значення будуть іншими через інші значення їх маси, а отже, й іншого гравітаційного тяжіння.
Свого часу відомий англійський письменник Герберт Веллс у романі «Перші люди на Місяці» запропонував цікаву фантастичну ідею, яка ніби дозволить мандрувати з планети на планету. Герой його книжки винайшов особливу речовину, яка має чудову властивість: непроникність для сил тяжіння.
Якщо таку фантастичну речовину (її назвали кеворит) розмістити під яким-небудь тілом, воно звільниться від тяжіння Землі й буде знаходитися під дією тяжіння тільки інших тіл.
У романі герої споруджують спеціальний небесний корабель, на якому здійснюють політ до Місяця. Цей корабель не має ні двигуна, ні пального. Під час польоту мандрівники відкривають або закривають спеціальні заслінки,
