земля. Знову, шукаючи Берту, він пролетів сорок футів і опустився на мармурову плиту, оздоблену таємничими символами. Доктор прокинувся в паніці, серце калатало, нічна сорочка й подушка просякли потом. Обережно, щоб не розбудити Матільди, він вибрався з ліжка, навшпиньки подибав до вбиральні, помочився, одягнув свіжу нічну сорочку, перекинув подушку на сухий бік і спробував навіяти на себе сон.
Але цієї ночі так і не вдалося заснути. Він лежав, слухаючи глибокий Матільдин подих. Усі спали – п’ятеро дітей, служниця Луї, куховарка Марта й нянька Ґретхен. Усі, крім нього. Броєр стояв на сторожі всієї оселі. Саме йому – невсипущому трудівникові, що дуже потребував відпочинку, випало не спати й непокоїтися всіма близькими людьми.
І ось доктор потерпав від навали тривожних думок. Деякі він відганяв, натомість прибували інші. Доктор Бінсванґер із санаторію «Бельвю» написав, що Берті гірше, ніж будь-коли. Ще тривожнішою була новина про те, що доктор Екснер, молодий психіатр, закохався в Берту й, запропонувавши їй руку і серце, передав лікування цієї пацієнтки іншому медикові. Чи відповіла вона взаємністю? Таж мала б подати йому якийсь знак! Принаймні докторові Екснеру вистачило здорового глузду далі парубкувати й скоренько відмовитися від Берти як пацієнтки. Думка про Берту, яка усміхається молодому Екснерові так само, як колись Броєрові, сушила мозок.
Берті гірше, ніж будь-коли! Це ж треба – отак по-дурному похвалитися Бертиній матері про свій новий гіпнотичний метод! Що вона тепер думає про Броєра? Про що перешіптується за його плечима все медичне товариство? Якби ж то він та не похвалився новим способом лікування на конференції – тій самій, яку відвідав Женя Саломе! І чого б то не навчитися тримати язик за зубами?! Броєр здригнувся від приниження й докорів сумління.
Чи здогадався хтось, що Броєр закохався в Берту? Звичайно, кожен дивувався, чому це лікар щодня проводить одну-дві години з пацієнткою – і то місяць за місяцем! Він знав, що Берта неприродно прив’язана до батька. А хіба сам Броєр, її лікар, не скористався цією прив’язаністю? Бо інакше як би вона змогла полюбити жонатого чоловіка середніх років?
Броєр зіщулився, згадавши ерекцію, яка нахлинала кожного разу, коли Берта входила в транс. Слава Богу, він ніколи не давав волі своїм почуттям, ніколи не признавався в коханні, ніколи не пестив її грудей. І тут Броєр уявив, що робить Берті лікувальний масаж. Зненацька міцно стискає її зап’ястки, закидає їй руки за голову, задирає поділ нічної сорочки, розсуває коліном ноги, підставляє руки під сідницю й притягає дівчину до себе. Ремінь уже розстебнутий, доктор розстібає ширінку, аж раптом у кімнату вривається юрба – медсестри, лікарі й фрау Паппенгайм!
Броєр глибше втиснувся в постіль, спустошений і переможений. Навіщо так мучити себе? Знову й знову він піддавався тривожним думкам. Його, єврея, обсідала безліч турбот: набирав сили антисемітизм, який поставив хрест на Броєровій університетській кар’єрі; засновано партію Шенерера[48] –
Ґеорґ Ріттер фон Шенерер (1842–1921) – австрійський політик із популістськими, антислов’янськими, антисемітськими й антикатолицькими поглядами.
