у мене остання стадія цирозу печінки.
Я спробувала дізнатися бодай що-небудь про їхні стосунки з Тобі, але Паппі уникала будь-якої наживки, що я насаджувала на гачок. Уже сам факт підозрілий! Ох, якби мені вдалося знайти спосіб звести їх разом! У них немає родини, кожен занурений у важливі справи – Паппі у своє навчання, Тобі – у свої картини. Вони створені одне для одного, у них би народилися красиві діти.
Сьогодні сестра Аґата запросила мене до свого кабінету й сповістила, що наступного понеділка я переходжу з флюорографії до рентген-відділення, що спеціалізується на аваріях та нещасних випадках. Нещасні випадки! Я була у захваті. Найкраща з робіт: така різнопланова, кожен випадок серйозний, бо несерйозні випадки передають до звичайного рентген-кабінету. У «Квінз» рентген-кабінет у відділенні нещасних випадків працює з понеділка до п’ятниці! Це тому, що за вихідні у «Квінз» потрапляє не дуже багато жертв аварій. Навколо лікарні на північ, південь і захід – самі фабрики та заводи, а зі сходу на кілька кілометрів тягнуться парки та спортивні майданчики. А житлові масиви «Квінз» обслуговує разом із лікарнею Святого Георга. Звичайно ж, уряд намагається закрити «Квінз», вкласти гроші, які мов цукерки з’їдає «Квінз», у лікарню Святого Георга та кілька маленьких лікарень на заході, де населення Сіднея росте наче гриби. Однак я завжди готова підтримати старшу медсестру в її протистоянні з міністром охорони здоров’я. «Квінз» не можна закрити – мою нову роботу в рентген-кабінеті відділення нещасних випадків забезпечено.
– Ви чудовий рентгенолог, міс Перселл, – мовила сестра Аґата своєю характерною вимовою, – до того ж чуйно ставитеся до пацієнтів. Ці факти не лишилися поза нашою увагою.
– Так, сестро, дякую, сестро, – повторювала я, рухаючись заднім ходом і киваючи.
Агов, нещасні випадки!
Бажання на ніч: нехай Паппі й Тобі одружаться.
Субота, 6 лютого 1960 року
Бийся головою об цеглисту стіну, Гаррієт Перселл, доки в тебе не запрацює мозок. Яка ж ти дурепа! Яка ідіотка!
Сьогодні вранці ми з Паппі пішли по крамницях, озброївшись власними гаманцями та сумками для покупок. У суботу вранці по Дарлінґферст-роуд майже неможливо пройти через великий натовп, але в Крос зазвичай ніхто так рано ще не прокидається. Ця приголомшливо красива жінка гордо пройшла повз нас зі своїм пуделем, викрашеним у абрикосово-рожевий колір, на оздобленому фальшивими діамантами повідку. Жінка з волоссям кольору шерсті пуделя була з ніг до голови вбрана в абрикосовий шовк та абрикосову шкіру.
– Отакої! – видихнула я і витріщила на неї очі.
– Приголомшив, чи не так? – запитала Паппі з посмішкою.
– Приголомшив?
– Відомий усім як леді Ричард. Трансвестит.
– Ти маєш на увазі, він надто відверто виставляє свою орієнтацію? – Я була вражена.
– Ні,
