на Вікторія-стрит мене цікавило те, що ліворуч від неї не починається жодна вулиця чи провулок, тобто наш маленький сul-de-sac[14] був глухим кутом, а далі по вулиці не було будинків за номерами, нижчими ніж 17. Бруківка під моїми вікнами вела аж до заднього двору. Двір навхрест перетинали мотузки для сушіння білизни, «прикрашені» простирадлами, рушниками та іншими речами, які, здавалося, належали чоловіку та жінці. Милі маленькі оздоблені мереживом трусики в стилі Розкішної Гуссі[15], боксерські труси, чоловічі сорочки, бюстгальтери та жіночі блузи. Я проклала собі шлях крізь них – вони вже були сухі – і дізналася, чому ліворуч немає провулка, чому ми в глухому куті. Вікторія-стрит розташувалася нагорі двадцятиметрового бескиду з пісковику! Піді мною стелилися вкриті шифером дахи вулиці Вулумулу до Домейн. Я вперше побачила, що трава там гарна та зелена. Мені подобається, як трава відокремлює Вулумулу від Сіті, центральної частини міста, хоча я цього не усвідомлювала раніше, доки не зупинилася біля заднього паркану та й не побачила. Ач ці нові будівлі в Сіті! Так багато поверхів! Але все-таки можна розгледіти вежу Ей-Ві-Ей. Праворуч від Вулумулу розташований порт, де аж сліпить від білого, бо сьогодні неділя й увесь світ пішов плавати під вітрилами. Який краєвид! Хоча я в захваті від своєї квартири, таки відчула напад заздрощів до мешканців будинку 17-В, які живуть у квартирах нагорі, з вікнами на порт. Сьоме небо – лише за кілька фунтів на тиждень!
Коли я розстелила газети, збираючись повернутися до малярства, коридором прокрокував молодик з пустим кошиком.
– Привіт, ти, напевно, та сама Гаррієт Перселл, – привітався він, коли порівнявся зі мною й простягнув довгу, тонку пещену руку.
Я була заклопотана розгляданням співрозмовника, тож швиденько потиснула його руку.
– Я Джим Картрайт, – назвався «він».
Отакої! Лесбіянка! При другому погляді стало зрозуміло, що Джим не чоловік, навіть не схожий на женоподібного чоловіка, але ж вона була вбрана у чоловічі штани – із застібкою попереду, а не збоку – та в кремову чоловічу сорочку з підгорнутими закотами. Модна чоловіча зачіска, ніякої косметики, великій ніс, дуже красиві сірі очі.
Я потиснула їй руку, сказала, що рада познайомитися, і вона припинила подумки глузувати з мене, дістала з кишені сорочки кисет з тютюном, папір і скрутила однією рукою цигарку – так само вправно, як робив відомий голлівудський кіноактор Гері Купер.
– Ми з Бобом мешкаємо на третьому поверсі, над місіс Дельвекіо-Шварц – така краса! Наші вікна виходять сюди й на вулицю.
Від Джим я дізналася більше про Будинок і про його мешканців. Місіс Дельвекіо-Шварц займала весь другий поверх, за винятком кімнати в кінці коридору, саме над моєю вітальнею. Її орендував літній вчитель на ім’я Гарольд Ворнер, хоча коли Джим згадала його, то скривилася, немов воно викликало в неї огиду. Прямо над Гарольдом мешкає новий австралієць з Баварії, якого звуть Клаус Мюллер. Він заробляє собі на шматок хліба гравіюванням на прикрасах, а задля
Тупик (
Гуссі Моран – відома австралійська тенісистка, яка в далекі 40-і роки ненавмисно під час гри на корті продемонструвала свої мереживні панталони перед королевою Мері, присутньою на матчі, та сотнями вболівальників. (
