що це пожилець.
– Новенька, так? – запитав він замість привітання.
Я відповіла, що новенька, і чекала на продовження.
– Ти звідки? – запитав він.
– Мешкаю у задній частині, біля пральні.
– Не на першому поверсі з вікнами на вулицю?
Я насупилася. Коли людина така смуглява, як я, це надає їй дуже лютого вигляду.
– Тебе це не обходить, – відрізала я.
– Ще як обходить!
Він поліз у внутрішню кишеню свого піджака, витяг потертий шкіряний гаманець, з ляскотом розгорнув.
– Відділ поліції, який веде боротьбу з незаконною торгівлею спиртними напоями, – відрекомендувався він. – Як вас звуть, міс?
– Гаррієт. А вас?
– Норм. Ким ви працюєте?
Я нарешті зачинила дверцята коробки із запобіжниками, взяла його під руку, подарувавши палкий погляд а-ля Джейн Рассел[13]. Принаймні я сподівалася, що він був палкий.
– Чашку чаю? – запропонувала я.
– Дякую, – охоче погодився він і дозволив супроводити себе всередину.
– Якщо ви займаєтесь проституцією, краще відверто зізнатися, – почав він, оглядаючи мою вітальню, поки я ставила чайник на вогонь. Гроші! Доведеться розміняти цілі мішки дрібних монет: тут стільки газових лічильників – як їх прогодувати?
– Ні, я не займаюся проституцією, Норме, я старший рентгенолог у лікарні «Ройял Квінз», – відповіла я, пораючись біля чайника.
– Еге! То тебе сюди привела Паппі!
– Ти знаєш Паппі?
– Хто ж її не знає? Вона грошей не бере, вона розумна.
Я подала йому чашку, налила й собі, знайшла солодке печиво, яке матуся поклала до кошика. Хвилину ми мовчки вмочали його в чай, потім я почала розпитувати Норма про роботу. Який чудовий повчальний досвід! Норм виявився відмінним джерелом інформації, таких Паппі називала закінченими прагматиками. Неможливо вилучити проституцію із соціального рівняння, і не має значення, що кажуть всі ті суворі охоронці моралі – архієпископи та кардинали з міністрами, – пояснив він, тож слід упорядкувати, а не приховувати це явище. Кожна дівчина на вулиці має свій район; проблеми починаються тоді, коли нова дівчина намагається вдертися на «чужу територію». Усі наче скаженіють.
– Не на життя, а на смерть б’ються, просто-таки не на життя, а на смерть, – говорив він, беручи ще одне хрустке печиво. – Потім сутенери виймають свої ножі та бритви.
– Гаразд, тож поліція не заарештовує відомих їй проституток? – поцікавилася я.
– Лише тоді, коли пуритани починають наполягати на цьому: коли лігам матерів та легіонам порядності віжки під хвіст попадуть – хай їм грець, цим праведникам. Господи, як я їх ненавиджу! А втім, – продовжував він, стримуючи свої почуття, –
Джейн Рассел (народж. 1921) – американська кінозірка 1940– 1950-х років.
