звідки чувся голос, явно жіночий, – на рожево-бузкові мереживні вікна будинку 17-Г. Вікна 17-Г неабияк мене цікавили; їхні рожево-бузкові фіранки та горщики з червоно-рожевими геранями перед кожною видавалися такими милими! Через це № 17-Г скидався схожим на пошарпаний приватний готель. З вікна визирнула молода оголена жінка, яка енергійно розчісувала густе викрашене хною волосся. Її груди, дуже повні й трохи відвислі, жваво гойдалися в такт рухам, верхівка чорного трикутника на її лобку ховалася в геранях.
– Вітаю! – озвалася я.
– Переїжджаєш, так?
– Так.
– Приємно познайомитися! – І вона причинила вікно.
Після побаченого фарбування вже не так мене захоплювало, проте я фарбувала, доки не заболіли руки, а всі стіни й стеля не були вкриті першим шаром фарби. Я проґавила свою недільну гру в теніс з Мерл, Джейн та Денізою, але фарбування має багато спільного з розмахуванням ракеткою, тож, принаймні, спортом я позаймалася. Цікаво, чи біля Крос є тенісні корти? Можливо, але не думаю, що тут багато хто грає в теніс. Ігри тут значно серйозніші.
Надвечір хтось постукав до мене в двері. «Паппі!» – подумала я. А потім зрозуміла, що вона стукає по-іншому. Цей стук був владним та енергійним. Коли я відчинила двері й побачила Девіда, серце впало в п’яти. Я просто не очікувала на нього, гівнюка. Він увійшов, перш ніж я встигла запросити його, зогледівся з таким виглядом вередливої відрази – так мав би дивитися кіт, який опинився в калюжі пивної сечі. Я мала чотири гарні стільці, міцні, дерев’яні, які ще не розпочинала шліфувати, тож ногою підштовхнула один для Девіда, а сама вмостилася на край стола, щоб мати можливість поглядати на гостя зверхньо. Але він на це не купився – продовжував стояти, тож дивився мені прямо у вічі.
– Хтось тут курить гашиш, – сказав він. – Я відчув запах у передпокої.
– Це китайські палички Паппі – фіміам, Девіде, фіміам! Такий гарний хлопчик-католик, як ти, мав би впізнати запах, – відповіла я.
– Ну, розбещеність та блуд я точно впізнав.
І хто тільки мене за язик тягнув?
– Ти маєш на увазі кубло розпусти?
– Якщо тобі більше подобається така назва, то так, – вимушено відповів він.
Я прийняла грайливий тон, кидалася словами, як повітряними кульками.
– Правду кажучи, я мешкаю в кублі розпусти. Вчора заходив констебль з «поліції моралі», щоб пересвідчитися, чи я не проститутка. А сьогодні вранці я привіталася з однією професіоналкою з верхнього поверху сусіднього будинку, коли вона абсолютно гола визирнула з вікна. Сьогодні вранці я також познайомилася з Джим та Боб, двома лесбіянками, які живуть двома поверхами вище, і бачила, як вони цілувалися. У їхньому поцілунку більше пристрасті, ніж та, яку ти коли-небудь виявляв до мене! Закарбуй це собі на носі!
Він змінив тактику, вирішив відступити й звернутися до моїх почуттів! На кінець своєї промови про гарних дівчаток, які до
