а Макс подумав: «Ще б пак», – два велосипеди.
Макс запитально звів брови.
– Вони старі, але якщо змастити ланцюги, їх можна перетворити на ракети, – розтлумачив Максимільян Карвер. – І там було ще дещо. Знаєте, що я знайшов у гаражі?
– Мурахоїда, – пробурмотіла Ірина, погладжуючи кота.
У свої вісім років наймолодша дочка Карверів застосовувала нищівну тактику, щоб підірвати дух батька.
– Ні, – заперечив вочевидь засмучений годинникар. – Ну, хто відгадає?
Краєчком ока Макс завважив, що мати спостерігала цю сцену, й оскільки, здавалося, присутніх не надто цікавили детективні подвиги її чоловіка, поквапилася прийти йому на допомогу.
– Альбом зі світлинами? – солодким голосом запитала Андреа Карвер.
– Майже, майже, – відповів годинникар, до якого повернувся добрий гумор. – Максе?
Мати нишком глянула на хлопця. Макс прийняв гру.
– Не знаю. Може, газету?
– Ні. Алісіє?
– Я здаюся, – відповіла Алісія, думки якої вочевидь витали десь далеко.
– Ну, гаразд. Приготуйтеся, – почав Максимільян Карвер. – Кінопроектор. І коробку з кіноплівкою.
– Що за плівка? – Ірина вперше за чверть години відвела погляд від кота.
Максимільян Карвер стенув плечима.
– Не знаю, плівка. Хіба це не чудово? Ми матимемо в домі кіно.
– Якщо проектор працює, – уточнила Алісія.
– Дякую за оптимізм, доню, але хочу нагадати тобі, що твій батько заробляє на життя тим, що лагодить поламані механізми.
Андреа Карвер поклала руки чоловікові на плечі.
– Приємно це чути, пане Карвер, – мовила вона, – бо хтось-таки мусить побалакати з котлом, що стоїть у підвалі.
– Обов’язково, – відказав годинникар, підводячись.
Алісія підвелася й собі.
– Доню, – перепинила її Андреа Карвер, – спочатку сніданок. Ти навіть не доторкнулася до нього.
– Я не голодна.
– Я його з’їм, – запропонувала Ірина.
Андреа Карвер категорично заперечила такий варіант.
– Вона боїться погладшати, – злостиво прошепотіла Ірина котові.
– Я не можу їсти, коли він ворушить хвостом і з нього лізе хутро, – відрубала Алісія.
Ірина й кіт з однаковим презирством подивилися на неї.
– Привереда, – підсумувала Ірина і вийшла з котом на подвір’я.
– Чому ти завжди їй потураєш? Коли я була в її віці, ти не дозволяла мені й половини того, що дозволяєш їй, – невдоволено проказала Алісія.
– Ти знову починаєш, – спокійно мовила Андреа Карвер.
– Це не я почала, – запротестувала старша дочка.
– Гаразд, вибач, – Андреа Карвер погладила довге волосся Алісії, яка
