style="font-size:15px;"> Спершу подальший розвиток подій мене розчарував. Я сиділа поряд із Альфонсо та Марізою, не прислухаючись до їхніх розмов. Чекала виявів обурення, але нічого такого не сталося. Як завжди, прочитати Лілині думки було складно; я не чула, щоб вона кричала чи погрожувала. Стефано повернувся десь за півгодини, спокійний і привітний. Він переодягнувся, слідів білої маски гніву на лобі та навколо очей більше не було. Він походжав від одного столу з гостями до іншого, чекаючи на дружину, а коли та з’явилась у залі, – уже не в сукні нареченої, а у світло-блакитному дорожньому костюмі з білими ґудзиками та в синьому капелюшку, – відразу підійшов до неї. Ліла роздала цукерки дітям, набираючи їх срібною ложечкою з кришталевої вази, потім обійшла столи, щоб рознести бонбоньєрки – спочатку своїм родичам, а потім родичам Стефано. Проігнорувала всю родину Солар і навіть свого брата Ріно, який запитав з несміливою усмішкою: «Ти що, мене більше не любиш?» Вона не відповіла й мовчки подала бонбоньєрку Пінуччі. Погляд у неї був відсторонений, вилиці стали ще виразнішими на блідому обличчі. Коли настала моя черга, вона простягнула мені керамічну бонбоньєрку, перев’язану білою тюлевою стрічкою, навіть не глянувши в очі.
Тим часом родину Солар роздратувала така неввічливість нареченої, але Стефано виправив ситуацію, з дружнім виразом обличчя обійнявши кожного по черзі та шепнувши:
– Вона втомилася, треба набратися терпіння.
Він і Ріно розцілував в обидві щоки; свояк невдоволено скривився, і я почула, як він промовив:
– То не втома, Сте’. Вона вродилася такою недоладною, і мені тебе шкода.
Стефано серйозно відповів:
– Усе, що недоладне, зазвичай слід лише підладити.
Потім я побачила, як він поспішив слідом за дружиною, що вже виходила за поріг тим часом, як музиканти оркестру сп’яну щось вигравали, а більшість гостей вже вставали і прощалися.
Отож ніякого тобі скандалу, і ми вдвох не втечемо блукати разом по світу. Я уявляла, як гарні й елегантні наречені всідаються до кабріолета. А там вже зовсім скоро вони приїдуть на амальфітанське узбережжя, до вишуканого готелю, і будь-яка кровна образа перетвориться на простий жіночий каприз, який так легко залагодити. Ніякого тобі каяття. Ліла остаточно відділилася від мене, і – лише в ту мить я усвідомила! – відстань між нами була набагато більшою, аніж я могла собі уявити. Ліла не просто вийшла заміж і тепер щовечора лягатиме в ліжко з чоловіком для виконання подружніх обов’язків. Нас розділило дещо більше. Фактично Ліла своєю покорою та прийняттям невідомо яких ділових домовленостей між її чоловіком та Марчелло визнала, що він для неї – важливіший за все на світі. Якщо вона вже здалася, якщо змирилася, то її стосунки зі Стефано мають бути справді дуже міцними. Вона його кохала, кохала, як ті дівчата з фотороманів. Протягом усього життя вона жертвуватиме своїми здібностями й талантами, а він навіть не помічатиме тих
