Майже все пучком.
– Що трапилось?
– Та я сама винна.
– У чому? Що ти утнула? – запитала її Кіра.
– Та залетіла я! – зізналась Валя. – А мій Льоха, блін, як дізнався, то вигребла я по повній!
– Він тебе образив?
– Розумієш, Кіро, Льоха не на всю голову, але трохи вольтонутий, – продовжила Валя. – Каже, мовляв, хочеш, щоб ми віскас жерли? Отримала я втик від нього по повній і зробила вакуум.
– Вакуум? Що це таке?
– Перервала вагітність на ранній стадії. Ось що!
– Валю, навіщо?
– Нам спиногризи не потрібні!
– Ти дітей називаєш спиногризами?! Не подумала, що більше не зможеш завагітніти?
– Я тебе благаю! – Валя закотила очі. – У нас у групі одна тьолка вже два аборти зробила і втретє залетіла! Ні, тепер я буду розумнішою! Спіраль – моя найкраща подруга! Та що я все про себе? У тебе є хтось?
– Є.
– Могла б і не питати, – усміхнулась Валя. – Ясний перець! Ти така гарна! Просто красуня! І хто він? Є бабло?
– Він студент, як і я.
– Студяга, значить? Папік у нього має лаве?
– Валю, яке це має значення?
– Має! Ще й яке! Навіщо тоді ми живемо в Луганську? Щоб тут зачепитися, а не в гівні все життя довбатися. Так хто він?
– Ти його знаєш, – відповіла Кіра. – Кирило. Пам’ятаєш?
– Той самий?! – Валя витріщила очі від здивування. – Так він же повний тормоз! Я гадала, що ти крутого хлопця собі підхопила, якогось навороченого, а тут тобі здрастуй, ужас, я твій кошмар! Кирило – це ж просто якесь одоробло!
– Принаймні не зек, – ображено промовила Кіра.
– Кіро, не ображайся, – Валя взяла її за руку. – Мені фіолетово, з ким ти тусуєшся, але ж ти могла б знайти собі щось краще.
– Могла б, якби захотіла.
– Гаразд, проїхали, – зітхнула Валя. – Я дивлюсь, у тебе навіть губи не нафарбовані. Хочеш, я тобі всю свою косметичку подарую? – дівчина швидко дістала її з сумочки. – Льоха мені ще накупить цього добра!
– Дякую, Валю, мені нічого не потрібно, – сказала Кіра. – Валюшо, ти дуже змінилася.
– Знаю! Так було задумано! – усміхнулась подруга.
– Чомусь колишня ти мені подобалась більше.
– А я себе люблю тепер, – із задоволенням промовила дівчина.
– Шкода, – зітхнула Кіра й поглянула на годинник.
– Бачу, ти поспішаєш, – сказала Валя. – Тоді обнімашки?
Дівчата розпрощалися, пообіцявши зв’язатися найближчим часом. Валя поспішила піти, а Кіра ще трохи посиділа в роздумах на лавці. «Яна не розуміє мене, – думала вона, – а я не зрозуміла кохання Валі. Напевно, любов не має пояснень, кого і за що ми кохаємо. І чи то любов?»
Її Валькірія
Кіру давно приваблювала скандинавська міфологія, але все якось не виходило поринути в її глибину.
