дуже недобре, коли ти спочатку дуже бідний, а потім дуже багатий, – сказав Матіас, нахилившись до мене. – Мій тато з Гамбурґа дав мені тільки 800 доларів, коли я пішов сюди… Запрошую вас після вечері до мене на острів. У мене можна попивати чай, а потім ще раз повечеряти. Крім того, на острові добре спати!
– Ми з Юлею залишимося тут, – твердо сказав дядько Юра.
– Для всіх місця вистачить, – сказав Матіас.
– Ми без вас не поїдемо, – сказав мій тато, звертаючись до дядька Юри.
Матіас почав його умовляти, але дядько Юра не погоджувався. Він хотів, щоб ми спали у нього на яхті.
– Ми давно не бачилися, – сказав він. – Хочеться посидіти, поговорити.
Матіасу замість чорної ікри принесли російську відварну картоплю в мундирі. Картопля диміла. Він почав їсти її з задоволенням. Дядько Юра почав сперечатися з моїм татом. Він сказав, що все на світі зумовлено:
– Це науковий факт.
– Нічого подібного, – наминав золотисту чорну ікру мій тато Особлива Думка.
– Іване! Це не пристойно! – зауважила мама.
– Нічого подібного! – гарячкував тато, не слухаючи маму. – Хоча б наполовину нам надана свобода вибору.
У цей час прибіг Клоп з пістолетом у руці.
– Руки вгору! – закричав він, цілячись в Юлю.
Депутатка стрімко підняла руки вгору.
– Ви теж, всі! Крім дітей!
Усі дорослі підняли руки вгору, включаючи Матіаса й офіціанток.
– Це захват яхти дітьми! – проголосив Клоп. – Ви – наші заручники. Слухай мою команду: ось вам мотузка! – він витягнув з кишені котушку жовтої вірьовки. – Зв’язуйте одне одного.
– Це іграшковий пістолет! – заспокоїв дорослих дядько Юра, звертаючись переважно до Юлі.
– Іграшковий? – Клоп навів пістолет на дядька Юру. Дядько Юра змінився в обличчі. – Ви будете нашими рабами. А ми – піратами! Ми будемо розбійничати на морі!
Дорослі мовчали. Мама подивилася на мене, але я відвернулася. Я не знала, що їй сказати… Дорослі стали в’язати одне одному руки, але руки в них тремтіли і погано слухалися. Матіас зголосився всіх зв’язати:
– Мені як німцеві, хоча я цього страшно соромлюся, подобається ваша гра!
– Це захват яхти! Це не гра! – крикнув на нього Клоп. – Прислуга, на кухню!
Уся команда офіціантів і матросів із зв’язаними руками повалила на кухню. З’явилася Маринка зі старовинним арбалетом в руках. Вона зняла арбалет у дядька Юри в каюті-кабінеті зі стіни. Маринка сіла за стіл, підперши кулаком підборіддя.
– Доросле життя особливо коротке, – сказала вона. – Яка різниця: вмирати сьогодні або завтра?
Матіас спритно зв’язав руки самому собі. Клоп підійшов до Юлі й приставив пістолет до скроні.
– Щоб ви не думали, що це жарт, я її пристрелю, – сказав Клоп.
– Що ти хочеш робити після смерті? – поставила Маринка депутатці своє коронне запитання.
