Ми ще розгледіли чотирьох дівчат із пляшками шампанського в руках. Вони теж були в трусах. Вони всі наближалися до нудизму. Я впевнена, що люди майбутнього будуть складатися з одних нудистів.
Нарешті, вони почули і побачили вертоліт, втупилися в небо і здогадалися, що ми – це ми. Вони стали махати нам, але, на мій погляд, ми їм завадили. У всякому разі, Юля скоріше не махала, а відмахувалася від вертольота, як від гнойового жука. Ми політали-політали над ними, а потім ще довго літали просто так вечірнім небом.
Після польоту Матіас показав нам наші кімнати. Було дві дитячих. Як розміститися? Нам удвох з Маринкою? Брату з сестрою? Або як?
– Давай спати в одній кімнаті, – запропонував мені Клоп.
Діана обурено знизала плечима:
– Цього ще не вистачало!
– А що тут такого надприродного? – здивувалася я. – Клоп спатиме з одного боку дивана, я – з іншого…
– Я подзвоню мамі, – сказала Діана.
– Вона танцює, – попередила я.
– Гаразд, – великодушно дозволила Діана. – Спіть валетом! Ми з Клопом відкрили шафу. Там було багато чужого дитячого одягу. Ми зраділи і вирішили влаштувати маскарад. Я вбралася в костюм хлопчика-моряка й одягла білу безкозирку. Клоп довго думав, що б йому надіти і, зрештою, вбрався дівчинкою. На ньому було синеньке плаття з зірками і білі колготки. В ящику ми знайшли золоту дівочу перуку. Клоп з моєю допомогою надів його на голову. Взявшись за руки, ми підійшли до довгого, до підлоги, дзеркала. Ефект перевершив усі мої очікування. На нас дивилися хлопчик-матрос і чарівна дівчинка з милими щічками.
– Ну, як ми? – обернулася я до Рожевої Миші.
Вона придивилася до нас.
– Марусю, ти – чудовий матрос! А ти… – вона замислилась. – Дівчата в одязі хлопчиків виглядають більш природно, ніж хлопчики в одязі дівчаток.
– В якому сенсі? – не зрозуміла дівчинка на ім’я Клоп. Насправді його переодягання було набагато радикальнішим, ніж моє.
– У тобі є щось… не знаю що, – сказала я.
– Так-так, саме так! – погодилася Рожева Миша.
– А мені подобається! – сказала дівчинка Клоп.
– Підемо покажемося Діані!
Ми вбігли в кімнату Діани. На наш подив, вона була не одна і в дивній позі. Над нею навис Матіас, і мені було видно, що він хоче прокусити їй шию.
– Що за справи! – вигукнула я. – Що ви собі дозволяєте, Матіасе! Геть! Не смійте кусати Діану!
Він повернувся до мене, і я побачила його зуби-ікла.
– Ах, ось що! – сплеснула я руками. – Так ви, виявляється, ще й вампір?
– Вампір-дилетант… Вампірю у вихідні, – закровожерничав Матіас. – А сам-то ти хто, матросику?
– Діана – моя няня. По суті, моя приватна власність! Нічого гострити на неї зуби!
– Так ти Маруся! – посміхнувся іклами Матіас. – Так би відразу і сказала!
– Марусю! – закричала Діана. – Це ти? Як ти мене налякала! – Вона закуталася в простирадло. – Все-таки треба стукати, перш ніж вриватися в мою кімнату! Ну
