Раніше ніж їх повісять. Джо Аберкромби
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Раніше ніж їх повісять - Джо Аберкромби страница 49
– Чудово, майстре Кей, – строго перервав його Баяз. – Схоже, твоє володіння історією значно покращилося. Втім, не марнуймо часу на деталі. Ґлустродові розкопки можна відкласти на якийсь інший день.
– Звичайно, – пробурмотів Кей, виблискуючи очима у світлі вогню. На його худорлявому обличчі виднілися темні западини. – Вам краще знати, майстре. Ґлустрод снував плани. Стежив із тіні. Збирав таємниці. Лестив, погрожував і брехав. Він швидко змушував слабких волею служити своїм цілям і нацьковував сильних волею одне на одного, бо був хитрий, чарівливий і гарний на вроду. Тепер він повсякчас чув голоси з нижнього світу. Вони радили йому всюди сіяти розбрат, і він їх слухав. Вони спонукали його їсти людську плоть і красти людську силу, і він так і чинив. Вони наказували йому шукати демонокровок, які ще лишалися на світі, зацураних, ненавидимих, вигнаних, і створити з них армію, і він послухався.
Щось торкнулося ззаду Лоґенового плеча, і він мало не підскочив на місці. Над ним стояла Ферро, простягнувши бурдюк із водою.
– Дякую, – буркнув він, узявши в неї бурдюк і вдаючи, ніби його серце не стукає об ребра.
Швидко відпив добрий ковток і повернув на місце корок, пхнувши його долонею, а тоді поклав бурдюк поруч із собою. Підвівши погляд, він побачив, що Ферро не ворухнулася. Так і стояла над ним, дивлячись на танцююче полум’я. Лоґен посунувся на крок, звільняючи місце. Ферро насупилася, втягнула повітря крізь зуби, копнула землю, а тоді поволі сіла навпочіпки так, щоб між ними залишилося вдосталь місця. Витягнула руки до вогню й вишкірила на нього блискучі зуби.
– Там холодно.
Лоґен кивнув.
– Ці стіни не дуже захищають від вітру.
– Ні.
Її очі, швидко оглянувши всіх, знайшли Кея.
– Не зупиняйся через мене, – різко сказала вона.
Учень широко всміхнувся.
– Військо, що його зібрав Ґлустрод, було дивне й лиховісне. Він зачекав, коли Джувенс покине імперію, а тоді нишком пробрався до столиці, Аулкуса, і дав хід своїм вправно виснуваним планам. Ніби якесь божевілля накрило місто. Син бився з батьком, дружина з чоловіком, сусід із сусідом. Імператора зарізали на сходах його палацу власні сини, а тоді вони, оскаженілі від жадібності та заздрощів, пішли один на одного. Неприродна армія Ґлустрода, яка проникнула в каналізацію під містом, пішла в бій і перетворила вулиці на братські могили, а площі – на бійні. Дехто з її вояків умів змінювати подобу, крадучи чужі обличчя.
Баяз захитав головою.
– Зміна подоби. Жахливий і підступний трюк.
Лоґен