style="font-size:15px;"> Їй теж не відповів.
Вийшла найменша. І вона спитала:
– Чому, легіню ти є такий файний, а твоя сопілка так сумно співає?
А вона теж була така файна, що парубок замилувався. Він відповів:
– Може заспівати й веселіше, та подаруй мені свій перстень.
Дівчина дала йому свій перстень. Потім узяла його за руку й повела до палацу.
А через кілька днів сопілка весело заграла на їхньому весіллі.
Тридцять перший
Це було тоді, коли ще мій прадід ходив без портяниць, а моя прабабка у попелі гралася. В одного чоловіка було тридцять синів. Не мав бідняк чим їх годувати, а жінка народила ще одного хлопця. Його назвали Тридцять Першим.
Сини повиростали і кажуть старому:
– Ми підемо, неню, у світ. Може, собі знайдемо жінок.
Тридцять Перший теж хотів піти із старшими братами, але вони не хотіли й слухати.
– У тебе ще вуйко вилізає з носа, – насміхалися.
Тридцять Перший залишився вдома. Плакав три дні й три ночі. Тоді батько мовив:
– Збирайся і ти. Наздоганяй своїх братів.
Пішов Тридцять Перший. Ішов один день, ішов другий, а на третій вийшов на широке поле. Серед шовкової трави стояв красний кінь. Тридцять Перший підійшов до нього.
– Конику любий, поможи мені догнати братів.
– Сідай на мене, – заговорив кінь.
Сів Тридцять Перший на коня і полетів під самим небом. Летів день, летів ніч, а вранці кінь промовив:
– Візьми із мого вуха скельце, подивися крізь нього й скажи, що видиш на землі.
Подивився хлопець крізь скельце й відповів:
– Виджу рідних братів. Вони такі маленькі, як ті горобці.
Летіли ще три дні й три ночі. Кінь із хлопцем спустився на землю.
– Отут ми їх почекаємо.
Приїхали брати і дуже здивувалися, що здибалися у світі з Тридцять Першим.
– Ти чого тут? – питають.
– І я піду з вами шукати собі жінку. Неньо мене пустили.
Рушили всі разом. Надвечір зустріли стару-престару бабу.
– Бабко, пустіть переночувати.
– Заходьте, заходьте, мої дорогі, – сказала стара. – Якраз маю тридцять одну доньку, то хотіла б мати таких зятів, як ви.
Кінь прошепотів Тридцять Першому на вухо:
– Коли будеш заходити в хату, візьми з порога постола. Сядете з бабиними доньками вечеряти – копни стіл ногою. Як будете йти спати, то на подушках бабиних дівчат увидите віночки, а на ваших – капелюшки. Копни ліжко ногою і тоді лягайте. А коли баба засне, ти розбуди своїх братів і тікайте геть. Кинеш у море постола, і на ньому перепливете.
А бабина хата стояла серед моря. На березі стара розперезалася і кинула пояс у воду. Всі перейшли по тому поясу, як по кладці.
На порозі наймолодший брат уздрів постола і сунув його в пазуху.
Хлопці зайшли в кімнату, де на столах чекала вечеря. Баба сплеснула
