із цією несправжньою наукою. Але й кінець цього протистояння був не надто близько. Усе, що стосувалося псевдонаук та тих дослідів, які ніяк не могли впливати на майбутнє людства, вважалося простим чорновусим щитником[13]: нехай собі буде, але, не дай Боже, торкнутися.
– Усе робиться заради грошей, – продовжував Йонас. – Вони дають змогу продовжувати досліди, які принесуть інші гроші, а ті, у свою чергу, дадуть поштовх до чергових проривів та відкриттів. Це ніби замкнене доброчинне коло. Усе просто.
– Усе просто… – промимрив Александер.
Їдальнею здійнявся галас: обід завершувався, і присутні починали розходитися. Бунге озирнувся, сам не знаючи, що видивляється. Завжди зачесана біла чуприна зараз нагадувала пташине гніздо. Від учорашнього вечора його турбувало тільки одне.
Чому немає відповіді?
– Коли Губер хоче публікувати статтю про аномалію? – слова самовільно вирвалися з рота Александера.
– Ти про «Nature»?
– Ага.
– Невже ти не спілкуєшся із Губером?
– Не було такої можливості.
Насправді ж він навмисно уникав сутичок із професором. Після учорашнього показового ігнорування Александер вирішив триматися від старого якнайдалі. Їхні стосунки нагадували радше стосунки однаково заряджених тіл, які згідно з законами фізики, відштовхуються, ніж конфлікт із точки зору впливу людського фактора. Так трапляється, що дві особистості не можуть одночасно перебувати на одній площині. У випадку Александера із Губером цією площиною була уся поверхня Землі.
– Планує завтра. Найпізніше післязавтра, двадцять другого.
«Не так багато часу, – мандраж охопив Александера. – Чому досі немає відповіді?»
– А тобі потрібно побільше їсти, – зауважив із усмішкою Йонас, спустошуючи останню тарілку. – Гляди й веселішим станеш.
Кабінет Александера нагадував простору комірчину. Його підсвічувало світло-блакитне сяйво екрану ноутбука, роблячи його обличчя ще блідішим та втомленим. Не по роках глибокі зморшки тонкими лініями, мов промені, розходилися від кутиків очей. За останні дев’ятнадцять годин від анонімного користувача не було жодної відповіді.
О восьмій вечора, через кілька годин після завершення експеримента, Александер Бунге надіслав на анонімну електронну пошту проаналізовані дані та всі схеми дослідження гравітаційної аномалії. Щоб уникнути відслідковування, вони вимагали використовувати сайт Guerillamail.com у зв’язці з VPN[14], щоб приховати IP-адресу. Сервіс створював окрему поштову скриньку, в якій усі вхідні повідомлення автоматично зникали після прочитання впродовж години. Назви листів складалися із хаотично розташованих літер та цифр із доменом @guerillamail.com. Знак «+» у назві означав, що електронна пошта, з якої надійшло повідомлення, була одноразова. У кінці вони завжди зазначали адресу наступної електронної пошти, куди необхідно було відповісти.
Щитник чорновусий (лат.
VPN (англ.
