Брейтвайт усе ще здавалася незворушною. Емма замислилася, чи варто ризикнути, але знала, що Гаррі не погодиться.
– Але, пане Нідем, – сказала вона, не відводячи погляду від однорукого чоловіка, – я вважаю, що мені дуже пощастило. Мені серце болить за тими жінками, чиї чоловіки, наречені та кохані не повернулися до своїх родин, віддавши життя за свою країну.
Панна Брейтвайт схилила голову, а голова сказав:
– Дякую, пані Кліфтон. Хтось зв’яжеться з вами найближчим часом.
5
Наталі стояла у вестибюлі вже о шостій ранку. Вона виглядала так само вишукано й рішуче, як і днем раніше. Після того як вони розмістилися на задньому сидінні лімузина, дівчина розгорнула свою теку.
– Ви починаєте свій день із інтерв’ю з Меттом Джейкобсом на Ен-бі-сі, який має найвищий рейтинг серед усіх ранкових шоу в країні. Гарна новина полягає в тому, що вам виділили найкращий проміжок, а це означає, що ви опинитесь в ефірі між сьомою сорок і восьмою. А не надто гарна новина полягає в тому, що вам доведеться ділити свій час із Кларком Ґейблом і Мелом Бланком[10], голосом кролика Банні та пташеняти Твіті. Ґейбл просуває свій новий фільм «Повернення додому», в якому він грає разом із Ланою Тернер.
– І Мелом Бланком? – Гаррі намагався не засміятися.
– Він святкує десятиліття своєї співпраці з «Ворнер бразерз». А враховуючи перерви на рекламу, я вирахувала, що ви будете в ефірі десь чотири-п’ять хвилин, тобто від двохсот сорока до трьохсот секунд. Не можу не наголосити, – продовжувала Наталі, – наскільки важливе це шоу для запуску всієї нашої кампанії. У наступні три тижні у вас не буде нічого важливішого. Це шоу дозволить не лише потрапити до списку бестселерів, але, якщо все минеться добре, після цього кожне велике шоу по всій країні прагнутиме запросити вас до себе.
Гаррі відчув, як його серце затріпотіло ще дужче.
– Все, що вам треба зробити, – це знайти привід згадати роман «Хто не ризикує», – додала вона, коли лімузин під’їхав до студії Ен-бі-сі у Рокфеллер-центрі.
Гаррі не міг повірити своїм очам, коли побачив прихильників, котрі вітали його, коли він ступив на тротуар. Вузький прохід, залишений до фасаду будівлі, був відгороджений та обліплений із обох боків шанувальниками, які без угаву лементували. Поки Гаррі пробирався крізь юрбу майбутніх глядачів, йому не потрібно було пояснювати, що дев’яносто відсотків із них прийшли побачити Кларка Ґейбла, дев’ять відсотків – Мела Бланка, і, можливо, один відсоток…
– Хто він?! – заволав хтось, коли Гаррі його минав.
Можливо, навіть не один відсоток.
Після того як письменник опинився у безпеці всередині будівлі, черговий адміністратор відвів його до зеленої кімнати й ознайомив із часом перебігу передачі.
– Пан Ґейбл буде о сьомій сорок. Мел Бланк піде одразу за ним о сьомій п’ятдесят, і ми сподіваємося, що ви встигнете до блоку новин о сьомій п’ятдесят п’ять.
– Спасибі, – подякував Гаррі, коли зайняв
