style="font-size:15px;"> Під’їхавши до будинку, він помітив Джессіку, яка сиділа на горішній сходинці. Коли зупинив машину, чоловік усміхнувся. Але коли вибрався назовні, то перше, що почув, було:
– А де Себ?
Щодня, доки Себастьян був у школі, Джессіка занурювалася у свій власний світ. Поки вона чекала, коли брат повернеться додому, вона читала Вінстону про інших тварин, Вінні Пуха, пана Жабку, білого кролика, мармеладного кота Орландо та крокодила, що проковтнув годинник.
Коли Вінстон «засинав», дівчинка вкладала його до ліжка, поверталася до мольберта і малювала. Знову і знову. Як колись зауважила Емма, свою дитячу кімнату Джессіка перетворила на художню студію. Після того як вона замалювала кожен аркуш паперу, який потрапив до її рук, зокрема й старі рукописи Гаррі (нові доводилося тримати замкненими) олівцем, кольоровою крейдою або фарбами, вона взялася «ремонтувати» стіни своєї кімнати.
Гаррі не хотів стримувати її захоплення, однак довелося нагадати Еммі, що Беррінґтон-хол не їхній дім і, можливо, їм варто було б проконсультуватися з Джайлзом, перш ніж донька не вибралася за межі дитячої кімнати і не виявила, скільки ще є незайманих стін у будинку.
Але Джайлз був настільки зачарований новою мешканкою Беррінґтон-холу, що заявив, що не заперечуватиме, якщо вона замалює весь будинок усередині та й зовні також.
– Заради Бога, не заохочуй її, – благала Емма. – Себастьян уже попросив її перефарбувати його кімнату.
– А коли ти наміряєшся сказати їй правду? – запитав Джайлз, сідаючи вечеряти.
– Ми не можемо завчасу казати їй, – пояснив Гаррі. – Зрештою, Джессіці лише шість, і вона ще не дуже звикла до нас.
– Ну, не відкладайте це занадто довго, – попередив Джайлз, – бо вона вже дивиться на вас із Еммою як на своїх батьків, на Себа, як на брата, а мене називає дядьком Джайлзом, тоді як насправді вона моя зведена сестра і тітка Себа.
Гаррі засміявся.
– Гадаю, потрібен ще якийсь час, перш ніж вона почне розуміти.
– Сподіваюся, що їй ніколи не доведеться, – втрутилася Емма. – Не забувай, що вона знає лише те, що її справжні батьки померли. Навіщо це міняти, якщо лише ми втрьох знаємо правду?
– Не варто недооцінювати Себастьяна. Він уже на півдорозі до викриття.
7
Гаррі з Еммою дуже здивувалися, коли їх запросили до директора на чай наприкінці першого семестру навчання Себастьяна, і хутко виявили, що це не соціальний захід.
– Ваш син трохи відлюдькуватий, – заявив доктор Гедлі, коли секретарка налила їм по горнятку чаю і вийшла з кімнати. – Насправді він швидше познайомиться з хлопцем з-за кордону, ніж із кимось, хто все життя прожив у Бристолі.
– Чому так сталося? – стурбувалася Емма.
– Хлопці з далеких берегів зроду не чули про пана та пані Гаррі Кліфтон або його знаменитого дядька Джайлза, –
