мірою стилю і способу життю людини.
Пильніше пригляньмося до опису цього Страшного суду. Каже Матей, що коли Ісус Христос удруге прийде у славі, то всі народи стануть перед Його обличчям. Той суд відбуватиметься інакше, як державний суд. Бо державний суд має слухання, тобто є адвокати, захисники, обвинувачені тощо. Таких елементів тут не спостерігаємо. Суддя чинить один-єдиний факт: він відділяє одних від інших. Одних ставить праворуч, а інших – ліворуч за якимись ознаками, які вони самі вже принесли із собою на цей суд, ба більше, видимими ознаками, що їх всі можуть бачити. Святі Отці кажуть, що на Страшному суді буде дуже багато несподіванок, бо все таємне стане явним, і не лише для Судді, а й для Всесвіту.
Ті ознаки, які приноситимуть люди на Страшний суд, є наслідком їхніх вчинків. Бо ми часом думаємо, що те, що ми робимо, не впливає на наше життя, або те, що робимо таємно, ніяк не впливає на нас. Однак насправді той, хто краде, – не може не стати злодієм, чи той, хто є немилосердним, не може не стати жорстоким. Кожен вчинок людини позначається на ній, залишає слід у її серці, а відтак надає їй певних ознак, що пізніше поставить її праворуч або ліворуч від Небесного Судді, тобто він приведе особу або на вічну погибель, або на вічне щастя в Небесному Царстві. Святий Григорій Ніський каже, що ми, живучи, певною мірою є батьками самих себе, бо через свої вчинки наче породжуємо в собі той образ, в якому станемо колись на Страшному суді.
Прикметно, що ми посвячуємо цей іконостас у неділю, коли роздумуємо над цією правдою віри. Чому? З одного боку, ми хочемо подякувати нашим жертводавцям, добродіям, які вчинили добре діло, і таким чином цей іконостас не лише навічно закарбується тут, у семінарії, у пам’яті семінаристів, а й у душі жертводавців. Ми просимо, щоб Бог пам’ятав про цей добрий вчинок тоді, коли буде судити живих і мертвих.
На початку я згадав, що іконостас є важливим способом виховання семінариста. Вам, напевно, відомий славний вислів Федора Достоєвського про те, що краса врятує світ. Вважаю, що молодій людині можна багато чого пояснювати, навіть можна на неї впливати через дисципліну, але краса – це найсильніший засіб, як вплинути на розум, уяву, духовний світ юнака чи юначки.
Святі Отці вважали, що в людини, яка споглядає ікону, тільки дивиться на неї, преображаються очі, ця особа стає інакшою. Бо ікона – це не тільки витвір мистецтва певного століття. За християнським віровченням, ікона – це вікно у невидимий світ. Вона робить видимим те, що звичайним нашим тілесним очам є невидиме.
Часом можна почути питання від наших людей про те, навіщо в церквах іконостаси, мовляв, вони закривають престол і те, що відбувається навколо нього. Я відповідаю, що все навпаки: іконостас відкриває те, що інакше було б для нас невидимим. Він показує, хто присутній під час Літургії навколо престолу: Ісус Христос, Богородиця і всі святі. Дає нам можливість споглядати невидиме і бачити невидимого Бога.
Святий Іван Дамаскин говорив: «Якщо хтось тебе запитає, якою є твоя віра або в що ти віриш, то покажи йому ікону. І будеш сповідувати віру в єдиного Бога в Трьох Особах, який воплотився і став видимим, помер на хресті
