цього світу. Господь тоді прийде в славі та засяде на її престолі і збере до себе всіх людей від початку й до кінця світу. Всі люди стануть перед Ним на Страшному суді, щоб здати звіт з усіх своїх вчинків.
Описуючи це всесвітнє судилище, Євангеліє розповідає нам, що Пастир, який знає кожного з нас, одних поставить праворуч, а інших – ліворуч. Чому? Тому що кожен із нас прийде в цей момент зустрічі з Христом із чимось, що принесе у своєму серці. Той Добрий Пастир на тому Суді не буде нам чогось давати або кудись нас скеровувати. Просто виявиться все те, чим ми все своє життя жили. Святі Отці кажуть: куди людина йшла всю свою земну дорогу, туди прийде і на Страшному суді.
Та Христос говорить про ще одну важливу рису: Він до нас приходить щодня в особі найбільш потребуючої людини. Господь не запитає нас, в яких квартирах ми жили, в яких храмах молилися, на яких автомобілях їздили… Він нас запитає, що ми зробили для Його найменших. Бо Христос каже: «Те, що ви зробили одному з Моїх найменших, ви Мені зробили». Цікаво, що коли ми чинимо діло милосердя комусь, коли відвідуємо хворого чи в’язня, коли годуємо голодного, напоюємо спраглого, з нами щось відбувається. Той вчинок милосердя нас змінює, робить нас такою особою, яку на Страшному суді Христос виявить і скаже: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, і наслідуйте Царство, яке підготоване вам від створення світу».
Наша Церква проголосила М’ясопусну неділю Днем соціального служіння, коли наші вірні мають подбати про ближніх, які найбільше потребують допомоги. Служачи таким людям, ми служимо самому Богові. Отже, цей вчинок милосердя – це не просто прояв якогось суто людського братерства чи солідарності, а релігійний акт. Ми тоді справді вшановуємо Бога, який присутній в образі цього ближнього і потребуючого.
У цей день хотів вшанувати вас, цю, можливо, одну з найбільш потребуючих громад Київської архиєпархії, і показати вам, що ви є синами й доньками великого Бога, до яких Він щодня приходить. Нехай цей мій візит до вас буде знаком того, що Господь Бог про вас пам’ятає і вас любить.
Бажаю вам, щоб ви мали відкрите духовне око і побачили того Бога, який наближається до вас. Будьте багаті на вчинки милосердя, бо тоді ставатимете тими, кого Господь Бог покличе і поставить праворуч від себе в Царстві Небесному. Бажаю вам також Божої сили і того величезного натхнення, щоб ви любили Господа Бога і свою Церкву так, як ви це робите сьогодні.
Четвер першого тижня Великого посту
с. Унів (Львівщина), Свято-Успенська Унівська лавра, 29 лютого 2012 року
Преподобні отці, браття та сестри!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Ми щойно вперше цього року бачили Літургію Напередосвячених Дарів. Наша Церква порівнює Великий піст із сорокарічним блуканням. Так, ми сорок днів ітимемо до Пасхи Господньої. Щоб нас покріпити в цій мандрівці, аби ми не втратили духовних та фізичних сил і могли дійти до мети нашого духовного подвигу серед великопісної Богослужби, Христос подає нам Таїнство Євхаристії,
