повністю протилежний тому, який я бачила в кампусі, коли вона своїм вчинком налаштувала мене проти себе. Очі були сумні, наче в того собаки біля вхідних дверей мого під’їзду, і якби вони, як губи, мали по боках кутики, то ці кутики були б опущені вниз. На мить я подумала, що з очей цих зараз поллються сльози, і почала нервувати. Я, як і багато чоловіків, боюся жіночих сліз. І власних теж уникаю. Хоч не так страшно, коли плачеш ти, але стає незручно, коли плачуть поряд. Бо твої власні сльози – це набагато звичніше, ти знаєш, що робити коли вони лізуть назовні, а що вдіяти з іншою людиною – не знаєш.
Раптом погляд дівчини змінився на чіткий та ясний, розгубленість кудись поділася, змінившись на рішучість. Дівчина шарпнула мене за куртку і кудись потягнула, не вимовивши ні слова. Я не зрозуміла, що відбувається і, заплітаючись у власних ногах, ледь не гепнулася на підлогу поміж студентів. Я бігла за дівчиною підтюпцем, а вона й далі міцно тримала мене за рукав куртки. Потім затягла до жіночого туалету. Ах, ну звісно, я могла б одразу здогадатися. Споконвіку жіноче місце для переговорів. Але що їй потрібно? Невже битиме? Я ж ненароком її штурхнула. Ну добре, брешу. Я просто не знала, що хтось уже випередив мене.
У туалеті було три кабінки по ліву сторону, а прямо перед вхідними дверима – підвіконня. Я подумала, що ми зупинимося на ньому і все вирішимо, але вона заштовхала мене до останньої кабінки, яка була досить просторою, і, на щастя, у ній поміщався не лише унітаз. Відпустивши нарешті мою посинілу кінцівку, вона стала прямо переді мною і зазирнула мені просто у вічі. Лише зараз, перебуваючи так близько від її обличчя, я помітила, що в неї великі та блискучі зсередини очі, а над ними круглі, середньої товщини брови, губи – вузькі й акуратні, наче вимальовані художником-перфекціоністом. А ніс… ніс у неї маленький, прямий. Ну все, зараз вона мене зґвалтує або ще гірше – розквасить носа та вирве волосся. Перший варіант таки трохи кращий… Ну от, мій перший секс відбудеться з побитою дівчиною із незвичним кольором волосся в смердючому університетському туалеті. Прекрасно. Змішаний запах гівна та хлорки – чудові афродизіаки.
– Мені потрібна допомога, – з серйозним виразом обличчя нарешті промовила моя викрадачка.
– Вибач, що блять?! – шоковано випалила я.
– Мені потрібна твоя допомога, – ще раз виразно повторила дівчина.
– Ти зараз серйозно? Ми не знайомі, і я щойно спеціально в’їбала тебе в плече! З якого дива я повинна тобі допомагати? – з підвищеним тоном відповіла я. Рівень шоку зараз сягав неба.
– Тому що в іншому випадку – це будуть не єдині сліди побиття на моєму фейсі.
Після цієї фрази у дівчини набігли сльози.
– А що мені до того? Я навіть не знаю тебе, – не втрачала хватки я.
– Будь ласка, у мене немає друзів тут, – я згадала той її погляд, який проводжав мене крізь вікно кампусу в день, коли ми зустрілися вперше. І тепер я впізнала емоцію, яку не могла розгадати тоді. Це абсолютно точно був чистий страх.
– Що тобі потрібно? –
