style="font-size:15px;"> І тут задзвонив телефон.
– Містере Кроккете, – пролунав знайомий, беземоційний голос.
– Стрейкер, чи не так?
– Саме так.
– Я тільки-но про вас думав. Мабуть, я екстрасенс.
– Це вельми забавно, містере Кроккете. Мені потрібна певна послуга, якщо ваша ласка.
– Гадаю, можете на це розраховувати.
– Будь ласка, знайдіть вантажівку. Велику. Можете винайняти. Подайте її в Портлендський порт сьогодні ввечері, рівно о сьомій. До Митного причалу[83]. Двох вантажників буде достатньо, я гадаю.
– Гаразд.
Ларрі підтягнув собі під праву руку записник і начеркав: Г. Пітерз, Р. Сноу. «Перевози Генрі». Найпізніше о шостій. Він не зробив паузи, щоб розважити, чи обов’язково йому погоджуватися на буквальне виконання вказівок Стрейкера.
– Там треба забрати з десяток ящиків. Усі, крім одного, поїдуть до крамниці. Той один – то надзвичайно цінний креденс, Геппілвайт[84]. Ваші вантажники впізнають його за розмірами. Його слід доставити в дім. Вам зрозуміло?
– Йо.
– Нехай поставлять його в підвалі. Ваші люди зможуть потрапити туди через лядові двері під кухонними вікнами. Вам зрозуміло?
– Йо. Отже, цей креденс…
– Ще одна послуга, якщо ваша ласка. Ви придбаєте п’ять міцних навісних замків «Єйл». Вам відомий бренд «Єйл»?[85]
– Всім відомий. Що…
– Ваші вантажники, коли йтимуть з крамниці, замкнуть її задні двері. Ключі до всіх п’яти замків вони залишать у будинку, на столі в підвалі. Коли йтимуть з будинку, вони замкнуть на замки підвальні двері, передні й задні двері та надвірний гараж. Вам зрозуміло?
– Йо.
– Дякую вам, містере Кроккете. Точно дотримуйтесь усіх вказівок. До побачення.
– Агов, постривайте одну хвилинку…
Лінія мовчала.
Було за дві хвилини сьома, коли великий, помаранчево-білий фургон з написом «Перевози Генрі» на бокових і задньому бортах зупинився в Портлендському порту наприкінці Митного причалу перед складом з гофрованої сталі. Знов повертався приплив, і стривожені цим мартини кружляли й ридали вгорі на тлі призахідного багряного неба.
– Господи Христе, тут нікого нема, – сказав Роял Сноу, допиваючи рештки своєї пепсі й кидаючи порожню бляшанку на підлогу кабіни. – Нас арештують як грабіжників.
– Он там є хтось, – сказав Генк Пітерз. – Коп.
Це був не зовсім коп; це був нічний сторож. Він посвітив на них своїм ліхтариком:
– Хто з вас, хлопці, Лоренс Крукат?[86]
– Кроккет, – сказав Роял. – Ми від нього. Приїхали забрати кілька ящиків.
– Добре, – сказав
Custom House Wharf – діюча пам’ятка архітектури, рибний причал (пірс) з базаром, крамницями і ресторанами, який має таку назву тільки тому, що міститься навпроти історичної будівлі митниці Портлендського порту.
George Hepplewhite (1727–1786) – англійський мебляр, який створив досі популярний стиль легких, елегантних меблів.
Створений 1877 р. фірмою «Yale & Towne» стандартний навісний замок, при відмиканні якого дужка автоматично відкидається набік.
Сторож промовляє прізвище Ларрі як
