п’ятий день Марджорі Ґлік розбудила свого чоловіка о четвертій ранку, нажахана до істерики. Денні зомлів і упав у коридорі верхнього поверху, радше за все, коли йшов до туалету. Швидка допомога відвезла його до Клінічного шпиталю Центрального Мейну. Попередній діагноз був: гострий і запізнілий емоційний шок.
Чинний лікар, чоловік на прізвище Ґорбі, відвів містера Ґліка вбік.
– Чи траплялися коли-небудь у вашого сина напади астми?
Містер Ґлік, напружено моргаючи, похитав головою. Менш ніж за тиждень він постарішав на десять років.
– Були якісь прояви ревматичної лихоманки?
– У Денні? Ні… тільки не в Денні.
– А чи робили йому протягом останнього року туберкулінову пробу?
– Туберкульоз? У мого хлопчика туберкульоз?
– Містере Ґлік, ми просто намагаємося з’ясувати…
– Мардж! Марджі, підійди-но сюди!
Марджорі Ґлік підвелася і повільно рушила коридором. Обличчя в неї було бліде, зачіска безладна. Вона мала болісний вигляд жінки в лещатах жорстокої мігрені.
– Денні робили у цьому році в школі яку-небудь туберкулінову пробу?
– Так, – апатично промовила вона. – На початку навчального року. Реакції не дало.
Ґорбі запитав:
– Він кашляє вночі?
– Ні.
– Скарги на біль у грудях або в суглобах?
– Ні.
– Болісне сечовипускання?
– Ні.
– Якісь аномальні кровотечі? Кров з носа чи кривавий кал, чи навіть аномальна кількість подряпин або синців?
– Ні.
Ґорбі всміхнувся і кивнув:
– Ми хотіли б потримати його у нас для обстеження, якщо можна.
– Звичайно, – сказав Тоні. – Звичайно. У мене «Синій Хрест»[77].
– У нього дуже уповільнені реакції, – сказав лікар. – Ми зробимо кілька рентгенівських знімків, спинномозкову пункцію.
Очі Марджорі Ґлік повільно витріщалися:
– У Денні лейкемія? – прошепотіла вона.
– Місіс Ґлік, поки важко…
Але вона вже зомліла.
Бен Міерз був одним з тих добровольців Салимового Лігва, які шукали Ралфі Ґліка, прочісуючи хащі, і не отримав за свій клопіт нічого, крім застряглих за манжетами штанів реп’яхів нетреби та гострого нападу сінної лихоманки, спричиненої пізньоквітним золотушником.
Після третього дня пошуків він зайшов до Євиної кухні з’їсти порцію равіолі з бляшанки, щоби потім упасти в ліжко, поспати перед писанням.
Там він побачив Сюзен Нортон, яка поралася біля кухонної печі, готуючи щось на кшталт смаженини з фаршу з овочами. Чоловіки, які щойно повернулись додому з роботи, сиділи навколо столу і, прикидаючись, ніби балакають, хтиво глипали на неї – на Сюзен була підв’язана вище
«Blue Cross» – заснована 1929 р. федерація з кількох десятків страхових компаній, клієнтами якої є понад 100 мільйонів американців.
