з них втратила годувальника. Дивно, але винуватець, який переходив дорогу в недозволеному місці, відбувся незначною травмою.
Для одних – нещасний випадок чи трагедія, для овдовілих жінок – катастрофа. Обидві не знали, як тепер мають жити. Анфіса днями не виходила зі своєї спальні. Чути було, як вона плаче, але ніхто не збирався її заспокоювати. Фрося згадала про велику силу косметики, якою вдома нехтувала. Щоб виглядати привабливою, почала наносити яскравий макіяж, заходила до перукарень і пропонувала свої послуги. В одній з них їй запропонували вільне крісло.
Невпевнено почувалась і Діана. Вірні подруги спочатку співчували їй, а потім одна за одною переметнулися до інших груп однокласників. Скоро дівчина зрозуміла, що вони дружили з нею з корисливою метою. Користувалися її щедрістю, коли вона в барі більшу частину витрат брала на себе. Ді знала, що подругам батьки дають менше коштів на кишенькові витрати, тому заради дружби щедро ділилася з ними грішми, які їй давала мати. Після трагічної смерті батька Фрося відразу попередила доньку, що в сім’ї запасів нема й тепер їм треба буде кожній самостійно дбати про себе.
– Мамо, батько обіцяв оплачувати мені університет, то на кого я тепер маю розраховувати? – перелякано запитала Діана. Вона вже пригляділа для себе такий у столиці, щоб і престижно, і не важко навчатися. Тепер мрія перетворюється на марево, яке швидко розвіється.
– Доню, ти молода, гарна, тож скористайся тим, що тобі природа дала. Я вийшла заміж за правильного чоловіка, за яким прожила, як за кам’яною стіною, частину життя, шукатиму іншого. Не засуджуй мене, просто бери приклад. Грошей на твоє навчання в сім’ї нема.
– А в баби також нема? – допитувалася Діана, бо невтішна перспектива лякала її.
– Звідки? Жила все життя сьогоднішнім днем, а коли джерело доходів висохло, вона тільки й схаменулася. Живемо в такій державі, де таким, як вона, ще й чималу пенсію дають. Буде жити тепер «як усі».
– Чим же мені після школи зайнятися? Навчання всюди платне…
– Мені б твої роки… – загадково всміхнулася Фрося, але не стала пояснювати, чим би вона займалася, маючи менше років.
Останні місяці перед випуском однокласники в школі були настільки заклопотані своїми проблемами, що навіть після занять рідко збиралися. Більшість поспішала до репетиторів, бо вступити навіть на платне навчання можна було після складання іспитів та отримання атестата. Діана вже знала, що вчитися далі не піде, але щоб не насміхалися з неї, сліпала над підручниками самостійно. Не звикла пасти задніх.
Відшумів випускний, на якому Діана почувалася самотньою. Виявилося, що нема жодної подруги, з якою вона могла б поговорити про свій біль чи попросити щирої поради. Відійшли в минуле всі хвилювання, і в самостійне життя кожен обирав свою дорогу.
В обід, коли родина сіла до столу, випускниця поклала атестат на стіл і запитала:
– Тепер я вільна пташка.
