то я мусила б учитися. Ви ж на догоду мені розмовляєте російською, тож нема потреби калічити мову.
Прикро, але заперечити жінці не було чим… Вона вважала, що її сім’я належить до панівної еліти, якій дозволено більше, ніж місцевому населенню. Тому дуже боялася, щоб її любий синок Хведя не привів до хати якусь україномовну дівчину, яка почне встановлювати свої порядки.
Федір уже закінчував юридичний інститут, коли батька понизили на посаді й запропонували йому взагалі вийти на заслужений відпочинок. Парубок іще не усвідомлював, як відставка батька позначиться на добробуті всієї сім’ї. Він досі користався щедрістю матері, бездумно тринькав гроші на розваги. На одній з вечірок він і зустрів ту єдину з незвичним ім’ям Фрося. Пам’ятаючи настанови матері, подумав, що Єфросинія їй сподобається більше, ніж українська Галя.
Закохана пара винайняла в місті помешкання, і Федір виселився з гуртожитку, сказавши батькам, що захід вимушений через плановий у ньому ремонт. Вимагав більше грошей, адже тепер у нього зросли витрати. Фрося працювала перукаркою в салоні. Своєї зарплатні дівчині вистачало лише на жіночі витребеньки. Маючи своє уявлення про життя, вона й виокремила Федора серед інших кавалерів, спостерігаючи, як він щедро витрачав гроші на дівчат.
Захистивши диплом, Федір мусив розпрощатися з привільним життям. Випускники отримували скерування туди, звідки їх направляли. Знаючи, що батько звільнений з посади, а понижували не просто так, а за якісь гріхи, хлопець трохи вагався. Мав намір попроситися в іншу область чи навіть районний центр, але Анфіса навіть у думках такого не могла допустити. Телефоном переконувала, що вдома гарна квартира, і батько ще якусь вагу має в колективі, то зможе йому допомогти. Анфіса бурхливо наводила стільки переконливих аргументів, що Хведя не наважився вставити повідомлення, що приїде не сам, а з вагітною дружиною, з якою перебуває в цивільному шлюбі. Надіявся, що вони проковтнуть усе, що він їм запропонує. І мав рацію, бо сліпа материнська любов не має меж…
Фросині батьки мешкали в Курській області й досі не знали, що донька вагітна. Вони дотримувалися старих звичаїв і не схвалили б її вчинку. Дівчина боялася, щоб і Хведині батьки не прогнали її. Перед від’їздом наважилася поставити коханому вимогу, що неодруженою, на пташиних правах вона з ним не поїде. Довелося Хведі докласти зусиль, щоб терміново зареєстрували шлюб у Харкові.
Данило Кирилович на вокзал приїхав «Волгою», яку недавно придбав. Кортіло похвалитися перед сином, щоб той брав приклад з нього. Лише обрані могли похизуватися такою обновкою. Анфіса сиділа поруч з ним, стуливши губи бантиком, і пихато поглядала на сусідів, особливо тоді, коли виїжджали з двору. У декого також були машини, але їхня була останньої моделі, ніби вчора з конвеєра. Данило ще не навчився добре їздити й боявся, що десь при повороті не впорається з керуванням. Знав, що скоро доведеться відписати її синові, тому не дуже й старався.
Хведя
