косих поглядів сусідок, що біля під’їзду пропускають усіх мешканців будинку через своє сито. Якось буде…
– Матері варто повідомити?
– Поки не треба, бо ще зірветься і приїде. Без неї спокійніше… – радила бабуся.
Тамарі відлягло від серця. Не судилося пізнати щастя з коханим чоловіком, то всю нерозтрачену любов спрямує на дитя. Завтра під час огляду дізнається, хто ж там проситься на світ – хлопчик чи дівчинка?
Уранці в супроводі бабусі Тамара відвідала дільничну лікарку. Не приховувала, що самотня і має намір народжувати, але без нагальної потреби приходити в лікарню не буде. Оглядалася на всі боки, боячись зустріти когось зі знайомих. УЗД показало, що має народитися хлопчик.
Вийшовши з поліклініки, Тамара подякувала бабусі й повідомила, що вдосвіта повернеться до Києва й працюватиме, поки дозволить власниця бару. Та тільки плечима знизала, що внучка не захотіла погостювати хоч один день. Ще стільки хотілося розпитати, щоб знати, до чого готуватися. Одним Маша була задоволена: слава Богу, що Петро не дожив до цього сорому, бо був би загриз її.
Світанок повільно влягався на землю, оповиваючи місто іскристим серпанком. Рух машин та людей, які, мов мурахи, поспішали хто куди, зупиняючись перед світлофором, що раз у раз блимав очима, змінюючи колір, свідчив про народження нового дня. Тротуаром, обминаючи перемети, поспішала Тамара. Її зболена душа скапувала відчаєм і зневірою, щокою котилася непрохана сльоза. Почувалася розтоптаною і розчарованою, бо завагітніла не з великого кохання, а за випадкового збігу обставин… чи цікавості пізнати те, чим захоплюється її подруга. Не сподівалася, що урок виявиться надто повчальним.
Кілька годин у дорозі про різне думала, але мусила змиритися з долею і готуватися до нових випробувань. З бабусею їй не страшно, бо вона ще не дуже стара й має міцне здоров’я, а до труднощів їм не звикати.
У гуртожитку гуділо, мов у вулику. Діани в кімнаті не було, і Тамара мала ще кілька годин для відпочинку перед зміною.
Ді забігла лише перевдягнутися, щоб не запідозрили, що вона не ночувала вдома. Побачивши подругу в ліжку, здивувалась:
– Я гадала, ти не скоро повернешся… Уже якась дівчина на твоє місце приходила на оглядини, то ти вчасно з’явилася.
– Навіщо ти все розпатякала про мене? Я і тобі не говорила, що буду розраховуватися з роботи до декретної відпустки, – невдоволено зауважила Тамара.
– Я подумала, що ти сама не захочеш з пузом поміж столів ходити й чоловіків дражнити… – Ді була напідпитку й могла довго сперечатися чи доводити свою правоту. – Вибач. Я втомлена й хочу хоч трішки відпочити.
Тамара відвернулася до стіни й намагалася заспокоїтися. Не було її всього один день, а пліток вистачить надовго. Дивувалася подрузі, яку вона сама вибрала в співмешканки. Замість вдячності та платить їй постійним приниженням. Про себе нічого не розповідає, хоча, напевне, має купу не менших проблем. Уже кілька разів назвала її селючкою і намагалася принизити,
