кинув на дружину швидкий неприязний погляд.
– Може, для початку світло слід вимкнути! – обурився він пошепки.
– Так-так, – Оксана слухняно вимкнула світло й тихо вийшла з кімнати, спостерігаючи, як мала схлипує в батька на руках.
Ще мить повагавшись, жінка вийшла до задніх дверей і замкнула їх на ключ. Оксана чудово розуміла, що такі несерйозні дії надовго чоловіка не втримають, але принаймні цей бій вона виграла.
Розділ 4
Стас переможно скинув руки догори, коли його онлайн-команда тріумфувала в черговому раунді комп’ютерної гри.
– Класно ми їх… – пролунав у навушнику голос його найкращого друга Сергія.
– Ага, як лохів розбили! – не стримував радості хлопець. – Ну що, ще катку?
– Ніякої катки! – До кімнати зайшла мати, і Стас аж підскочив від несподіванки.
– О, чуваче, батьки на твоїй території, – прозвучала у навушнику насмішкувата фраза.
– Ага, – пробубнів хлопець, – той випадок, коли віртуальність краща за реальність.
– Я все чую! – Мати виставила руки в боки. – Ану вимикай свою іграшку й пішли вечерять.
– Мамо, а ти чула про особистий простір і повагу до індивідуальності підлітка? – Станіслав усе ще сподівався почати новий раунд гри.
– А ти чув, що як не будеш слухати матері, то на Новий рік не получіш нового телефона?
Стас неохоче вимкнув гру і скинув повномірні навушники на стіл. Крутнувся на стільці й повернувся до матері.
– То он яка вона, ціна моєї хорошої поведінки?
– Ніби ти не знав, – поблажливо всміхнулася жінка, а потім роззирнулася, – а ще ціна хорошого навчання і прибирання за собою.
Хлопець позірно закотив очі й потягнувся на стільці.
– Ма, навіщо мені те навчання? Я на «Твічі» своїми стрімами про «Dota 2» вже заробляю гроші. А завдяки фоловерам і донатам я сам собі через місяць телефон куплю. І взагалі, мені ще трохи підвищити скіл, і я стану кіберспортсменом.
– Що тобі підвищити? – нахмурилася мати.
– Скіл… – хлопець дратівливо видихнув, – ну, рівень.
– Ти ж знаєш, синку, можеш не стараться, я все одно нічьо не поняла з того, що ти сказав. Окрім того, звісно, що ти скоро станеш спортсменом. За це я завжди обома руками й ногами. Наш батько в молодості он знаєш як м’ячика гатив. А дід твій…
Станіслав заплющив очі.
«Ну що скажеш людям із кам’яного віку?»
– Батько вже повернувся з магазу? – натомість запитав він.
– Так, батько в гаражі, машину ставить. – Мати зупинилася на виході з кімнати. – Якби ти хоч на мінуточку відволікся від комп’ютера, то бачив би щось і в цьому світі, а не тільки в паралельному.
– Віртуальному, ма…
– Яка різниця, – кинула жінка і вийшла з кімнати.
Станіслав видихнув так, наче щойно безрезультатно намагався щось утовкмачити малій дитині, а потім нарешті підвівся з крісла. Юнак
