але в її присутності досі ніяковів.
– Харашо, якраз до вечері. Зараз ще принесу канапки й салат, – жінка швидко вийшла до кухні.
– Я не зрозумів, – кинув чоловік через стіл дітям, які знову почали якусь метушню, – чого ви розсілися?
– Ну тож їсти чекаємо, – трохи зверхньо мовив Стас.
– Я вас зараз почекаю. Бігом на кухню і допоможіть матері, а я поки порозставляю тарілки.
Хлопець і дівчина неохоче виповзали з-за столу.
– Хутчіше, а то ніяких більше мультиків! – пригрозив Денис.
Брат і сестра перезирнулися, а потім пирснули зо сміху.
– Ну, така собі мотивація, – кинула Іра, покидаючи вітальню.
Денис спантеличено почесав потилицю. Він же на власні очі бачив, як син і донька цілі вечори проводять за комп’ютером, переглядаючи якихось «Сніпсонів» чи «Сімпсонів». Чоловік тоді ще дуже здивувався: чого це його діти-підлітки знову вдарилися в мультфільми? Але врешті не став забивати собі цим голову, вирішивши, що то, очевидно, така мода зараз.
Коли серветки і столові прибори вже лежали на столі, Денис сів на стілець і став прислухатися, як неголосні перемовини дружини й дітей змішуються із завиванням вітру за вікном, перетворюючись на якесь казкове вариво. Чоловік утомлено заплющив очі, насолоджуючись своїм тихим щастям, коли раптом ніч розрізало вищання поліцейських сирен.
Денис швидко вискочив на кухню, звідки дорогу було найкраще видно. Але розгледіти у вікні він нічого не зміг, бо там уже скупчилася вся його сім’я.
Розділ 5
Олеся цілий день збиралася зайнятися йогою, але весь час на щось відволікалася. Нарешті під вечір вона одягла топ і спортивні лосини, ще раз помилувалася своєю прекрасною фігурою і постелила килимок для йоги. На тому її мотивація до фізичних вправ скінчилася. Після кількох легеньких асан Олеся лягла на килимок і стала гортати новини в соціальній мережі. Дівчина здригнулася, коли телефон завібрував, а екран повідомив, що телефонує Мирослав.
Олеся задоволено цмокнула, коли побачила ім’я чоловіка, але вже за мить спробувала якомога байдужішим тоном мовити: «Алло».
– Чим займаєшся, кицю? – пролунало з телефона.
– Я? – Дівчина роззирнулася довкола. – Йогою.
– Зрозуміло. А я незабаром заскочу додому.
– Та невже?! – тепер Олеся не стримувала емоцій. – А що сталося? Ще тільки о пів на восьму, а ти вже додому. З роботи поперли чи що? – зіронізувала вона.
– Дуже смішно, – відповів Мирослав.
– Невже ти сьогодні швидше впорався?
– Та не зовсім.
– Тоді я не врубаюся…
– Насправді я заскочу ненадовго, а потім знову на роботу. На нашій вулиці сталося вбивство. Поліція вже там. Ти мала їх чути.
– Що?! – скрикнула Олеся. – Тобто ти заскочиш і знову поїдеш на роботу? Ти взагалі нормальний? Я тут стирчу цілими днями сама без друзів, без нормальних магазинів і тусовок, і все через
