столом.Родинного вогнища світло ясне
Додому із вирію кличе мене.
Зустріне, зігріє знов хата стара,
Яка празникує закони добра.
А земля навкруг нарядна —
Я не бачив ще таку…
Теракотова троянда
На зеленому шовку.
Небеса вгорі ласкаві,
Хоч до губ їх притуляй.
У золоченій оправі
Небо, люди і земля.
З далини десь скрипка грає,
Відзігорно виграє…
І душа моя не знає:
Це в мені, чи це моє.
І бажань – на три дороги,
І кохання – не мовчить…
Щоб збагнуть – прошу у Бога
Трохи років доточить.
Мовчить потрісканий асфальт,
І постаті – неначе тіні…
Пустотно… Лиш протяжний альт
Інтимно грає в безгомінні.
Про що та музика сумна,
Яка на тиху сповідь схожа?
На двох поділена вина
Ніяк розкаятись не може.
І згадка, як сліпа сова,
Лиш бачить почуття строкаті…
Любові давньої слова
Вже розкотились по асфальті.
Так все життя щось невпопад —
Лише розлуки і утрати.
А за плечима листопад
Все хоче в листя заховати.
Ми вдвох на чорно-білім фото:
Втекли десь кольори од нас.
Де голубінь, де позолота? —
Немає згублених прикрас.
Далекий день, забутий вечір —
Мов кадри раннього кіно…
В душі немає заперечень,
Хоч це було вже так давно.
Дивлюсь, шукаю, не знаходжу…
У вічність проростає мить.
Чекаю іскорку погожу,
Що зможе все це оживить.
Ні, вище нас земні закони…
Та вам відверто признаюсь:
Для згадки чорно-білі тони
Все ж довговічніші чомусь.
…Вигадаю літо, щоб зігрітись ним,
Вигадаю друга – буде побратим.
Зішкребу із долі пригорщу жалю —
З вигаданим другом мовчки розділю.
Сяду біля нього, підведу чоло
І забуду лихо, що колись було.
Простелю рушник я сокровенних слів.
Вигадаю друга, що в житті не стрів.
Уміння розуміти інших —
Цього навчились ми не всі.
В анкету пишемо красі,
Що поверхневе, що видніше.
А скільки ходить непомітних
Із діамантами в душі.
І шепчуть биті спориші:
«Ми теж вдягаємось у квіти».
О серце, серце, будь щирішим
І делікатнішим теж будь,
Побач не оболонку – суть
І не приймай поспішних рішень.
В чуже, в закрите, в таємниче
Ходім – з бажанням зрозуміть:
У бруньці розпізнати віть,
А в слові угадать обличчя…
До гульбищ та утіхи
Щоднини не приходь.
Печаль
