нажахала жодна ще війна.Граблями підправляє стіг спокійний,
Поважний горець, мов його стіжок,
Неначе всі вже відгриміли війни,
Кладе косар косу на моріжок…
З башкирської поезії
Мустай Карім
(1919–2005)
Слово до самого себе
Я перше слово матері сказав,
А друге до землі промовив слово,
Із того часу тільки вчив і вчив,
А вчився, як всі люди, випадково.
Та розуму палюча спрага є
В мені самому! Я люблю поради.
І от уважний до розумних слів
Собі самому слово дати радий.
Хай мчать роки, приборкуючи нас.
Життя копитить, гриву розметавши.
Не шарпайся – хай собі роки мчать.
Терпіння май, будь терпеливий завше.
Не гнися, не хилися в кожен бік,
Верба хай гнеться й інша деревина.
І не тремти без вітру й на вітрах,
Ти ж не осика, ти ж таки людина.
Без жадоби наїдки споживай,
Без поспіху тягни до столу ложку.
І з думкою, що визріла в тобі,
Не поспішай, хай перезріє трошки.
Трутизна й ліки – роду одного,
Та в кожного своя є, брате, міра.
Без міри найгідніших ти не слав, —
Не гань без міри навіть бузувіра.
На місяць вознесешся – не дери
Ти свого носа: сонце завжди вище.
Як з місця ти почесного зійшов,
Не марнослов, що йдеш на кладовище.
Тягар чим важче тисне на плече,
Тим глибше в землю запускай коріння.
Та в труднощах ти завжди гідно жив,
Тож витримай полегші, май терпіння.
З білоруської поезії
Ригор Бородулін
(1936–2014)
Інтеграли на цеглі
Мулярам Нафтовуду – студентам вечірнього нафтового технікуму
П’ять хвилинок перерви ще —
Олівцями працює бригада.
На цеглинах шорстких ущент
Грифель кришиться, прямо досада.
Метушливий метелик присів,
На косинці дівочій тріпочеться.
Як в орнаменті сцени усі —
У трикутниках, у трапеціях.
Ширша обрій, мов дівич-сон.
Рівень виверши – ніжно до щему.
Пахне вапном комбінезон,
Весняним хмаровинням, дощами.
Певно, час вже позбутися роб,
І далеко над двінською кручею
Грім басить, ніби наш виконроб,
Блискавку, мов рулетку, розкручує.
Весняні пригадаються сни
Ген
на верхів’ї будинку
невтомним їм,
Як внизу розв’язали вони
Рівняння з двома невідомими.
«Славлю скатерку чисту…»
Славлю скатерку чисту,
Щойно качалкою скачану,
Чисту-пречисту,
Коли її мати в неділю рано
Застилає на стіл широкий.
Розправляє
