Стійкий принц. Дама-примара. Дон Педро Кальдерон
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Стійкий принц. Дама-примара - Дон Педро Кальдерон страница 14
Вирву з рук твоїх мерщій
Я того, хто образ мій
Вирве із душі твоєї.
Ідуть.
Чути сурму, гамір висадки, і з’являються інфант дон Фернандо, дон Енріке і дон Хуан Коутіньйо.
Дон Фернандо
Я буду першим, Африко прекрасна,
Хто ступить на піщаний берег твій,
І сліду переможного, нещасна,
Відчувши на собі тягар важкий,
Ти нам скоришся.
Дон Енріке
Слід свій величавий
На цій землі таємній і чужій
Лишаю другим я. О Боже правий!
(Падає.)
Прикмети переслідують мене.
Дон Фернандо
Енріке! Ні до чого тут лукавий,
Я дам тобі пояснення одне:
Як владар, землю ти вхопив руками,
І наших рук вона не обмине.
Дон Енріке
Пустинне узбережжя перед нами,
Розбіглись полохливі маври геть.
Дон Хуан
Танжер квапливо зачиняє брами.
Дон Фернандо
Вони сховались у якусь мечеть.
Хуане Коутіньйо, мусиш ти
Оглянути обачно море й твердь
І, перш ніж сонце вранішнє пекти
Почне, наш ультиматум незабарно
До відома тубільців доведи.
Перекажи, що опиратись марно,
Вони повинні здати місто нам,
Бо опір не минеться їм безкарно:
Все на поталу я вогню віддам.
Дон Хуан
Яка б мені не випала дорога,
Дістанусь все одно до їхніх брам.
З’являється блазень Бріто в солдатській одежі.
Бріто
Я знову на землі, хвалити Бога!
Мене вже не хитає, не нудить.
І нібито минулася тривога,
Хоч досі в голові моїй шумить.
Тверда земля – не ночви дерев’яні,
Що можуть перекинутися вмить.
О Земле мила! Ось ти – наяву!
Якщо в морській не утопився хлані,
Виходить, я ще трохи поживу.
Дон Фернандо
Що, Бріто, кажеш ти?
Бріто
Заупокійну
Молитву нині вигадав нову
Я на місцевий лад і без упину
Її воді торочу вже давно:
З докором я їй ставлю у провину,
Що нею розбавляється вино.
Дон Енріке
Якесь безумство у твоїх словах!
Дон Фернандо
По щирості, нагадує воно
Твої незрозумілі забобони!
Дон Енріке
Шматує душу незбагненний страх:
Відтоді, як ми вийшли з Лісабона,
Одразу доля відцуралась нас,
І всюди бачу я прикмети скону.
Ми вирушили в путь і в той же час,
Як обриси далекої землі
Забачили нарешті, раптом згас
Ясного сонця лик в густій імлі —
Шалена буря у морській глибині
Розпорошила