із переліченого або щось своє обов’язково має повторюватись кожного вечора. Найбільше ж зближують спільні почуття: можна разом висваритись на противного сусідського хлопчиська або подумати, чи це справжня любов, якщо з тобою діляться бутербродами, не зле й просто пореготати над чиїмось жартом.
Кілька хвилин справжнього стосунку, подарованого дитині надвечір перед сном, не лише допоможуть полегшити процес укладання та збережуть нерви – вони можуть стати тим особливим, що складає якість життя та допомагає відчувати його смак. А якщо згадати, що психіка на порозі сну дуже чутлива та сприйнятлива до зовнішніх впливів, то ніжні слова, відчуття порозуміння та емоційної близькості будуть кориснішими та сприятливішими для міцного й легкого сну, ніж незадоволення, роздратування, бурчання, а подекуди й погрозливі крики.
Отже, для організації дитячого та власного відпочинку без зайвих нервів варто спробувати:
– створити простір для самостійного засинання;
– напрацювати відносно сталий режим активності/відпочинку;
– забезпечити особливу, комфортну та чекану атмосферу передсну;
– подарувати кілька вечірніх хвилин порозуміння та емоційної близькості.
Перебирає їжею, або Як нагодувати дитину з користю та не зненавидіти куховарство
– Наша найбільша проблема – нагодувати Ромочку!
Хлопчик переді мною аж ніяк не скидається на дитину, що потерпає від недоїдання. Такий собі в міру вгодований, рожевощокий, цілком задоволений життям першокласник. На відміну від бабусі, тоненької, нервової, з руками, що повсякчас плескають у розпачі та притискаються до грудей.
– Так важко вгодити! Я то одне, то інше варю, парю, випікаю. Повен холодильник їжі. Гостей можна кожного дня запрошувати. А Ромочка носа верне. Не любиш ти прабабусю… – зітхає гірко.
Сам Ромочка не дуже зацікавлений нашою розмовою, він облаштувався в ігровому куточку, сидить, бавиться ляльками. Ляльки обідають.
Із дитячою впертістю стосовно їжі зустрічаються чи не кожні батьки. «Це бу, це не бу… Розпецькали дитину…» – бурчав собі під ніс мій власний тато, коли намагався увіпхнути в мене звечора привезену від бабусі після літніх канікул ранкову яєчню. Після різноманіття вареничків, сирничків, пиріжків, млинців, оладок, омлетиків та інших щосніданкових смаколиків ця не вельми естетична страва з пухирястими краями та противним жовтком видавалася мені огидною і зовсім неїстівною. Минав тиждень-другий, і татова яєчня дивним чином перетворювалась на бажану і смачну, особливо припечені до скоринки краєчки та тягучий жовток під тоненькою шкіркою. Як і більшість дітей, я перебирала їжею, тому що мала таку можливість.
Багато готувати і влаштовувати щоденні міні-бенкети нас змушують різні причини. Це і бажання
