style="font-size:15px;"> Єгор підвів голову. Його губи ворухнулися.
Ольга гірко посміхнулася й похитала головою.
− Ні, Єгоре, ні. Не від механічної. Враження таке, ніби її задушили зсередини.
− Задушили? − перепитав Єгор, хоча чітко розчув слова Ольги.
− Я не можу тобі цього пояснити, − жінка розгублено подивилася на нього. − Велика концентрація вуглекислого газу в крові. І ще…
− Що, Олю?
Жінка відвернулася, уникаючи дивитися в очі Єгора, і тихо промовила:
− Я це відчуваю, розумієш? Дівчинка не своєю смертю померла. Її вбили. Тільки незрозуміло, як.
− Так, − Єгор піднявся. − Ти заспокойся. Тут багато чинників може бути…
Ольга похитала головою.
− Це ще не все…
− Що, Оленько?
Жінка підняла очі і благально подивилася на Єгора.
− Я перед тобою винна.
− Що ти таке кажеш, Олю? − здивувався Єгор. − Що це тобі в голову прийшло?
− Винна. Винна. Ти пробач мені, будь ласка. Я хотіла як краще… − Ольга похнюпилась.
− Що ще, Олю?
− Я- Я тебе дурила. Це не навмисно… Просто… Просто я не хотіла псувати наші результати…
− Ти про що? − спохмурнів Єгор.
− Пробач мені. Але це вже восьмий випадок. Восьмий випадок за три місяці. Я розумію, ти можеш написати на мене доповідну за фальсифікацію результатів досліджень, але я вже не можу мовчати. Це не те, що ми думали. Все марно.
− Ти підтасовувала результати аналізів? − недовірливо запитав Єгор.
− Так. Усі ми живі люди. Я думала: ну один випадок, ну два, збіг, випадковість. І це непорозуміння зіпсує нам три роки кропіткої роботи. Але вісім! Єгоре, це не те, що ми думали.
Вона його обманювала. Три місяці. Чому? На догоду, результатами? Господи, про що він думає? До чого тут обман? Результати… Якщо це дійсно так, то все пропало. Вся їхня робота…
Йому ні в чому не щастить. Так було з тією злощасною кандидатською, так сталося і зараз. Здавалося, він стояв на порозі відкриття, але траплявся черговий казус і все летіло шкереберть. Він завжди вибирає свідомо програшні варіанти.
Єгор мовчки дивився на Ольгу. На її маківці три сиві волосинки сплелися воєдино. Немов закручені тоненькою косою, знебарвлені волоски губилися в глибині чорного пишного волосся.
− Ніхто нічого не буде писати, − повільно вимовив Єгор, звертаючись швидше до цих волосків, ніж до жінки, що сиділа за столом.
− Правда? − підняла голову Ольга. − Що ти збираєшся робити? Подаси доповідь?
Єгор відвернувся, повільно обійшов стіл, опустився у своє крісло.
− Ніякої доповіді не буде.
− Але Старий…
− Я поговорю з ним, − Єгор стомлено підпер голову рукою. Прикрив очі. − Олю, зроби мені роздруківку
