іноді прогулювала, – відповіла Фейт, дивлячись на Лео, хоча запитання поставив Вілл.
Вілл не був експертом у цьому питанні, проте слабо уявляв, як дівчинка-підліток могла прогулювати школу без найліпшої подружки. Хіба що з хлопцем зустрічалася. Він знову подивився на сходи й пошкодував, що не може піднятися й оглянути сцену.
– А чому мами сьогодні не було вдома?
– У неї був якийсь щотижневий захід у клубі, – відповіла Фейт. – Зазвичай раніше третьої вона не повертається.
– Тож якщо хтось стежив за будинком, він знав би, що Емма була вдома сама.
– Мені потрібно подихати повітрям, – сказала Фейт, звертаючись до Лео. Потім вийшла за двері й стала на краю ґанку, тримаючи руки на стегнах. Вона була молода (мабуть, не так давно тридцять виповнилося), середнього зросту й гарненька, тією красою, яку зазвичай приписують струнким білявкам. Але було в ній і щось неприємне – можливо, презирливий вираз обличчя, а може, спалахи лютої ненависті в очах.
Лео пробурмотів вибачення.
– Пробач, чувак. Я хотів тобі сказати…
Розсувні двері на протилежному боці вестибюля відчинилися. На порозі стояла Ебіґейл Кампано. Ногу вона згинала під таким кутом, щоб не навантажувати пошкоджену щиколотку. На відміну від Фейт, вона мала в собі щось осяйне, і біляве волосся та бездоганна молочно-біла усмішка тільки підкреслювали це. Навіть попри те, що її очі розпухли від сліз, а з розбитої губи досі сочилася кров, жінка була прекрасна.
– Місіс Кампано… – почав Вілл.
– Ебіґейл, – м’яко виправила вона. – Ви агент ДжБР?
– Так, мем. Прийміть мої співчуття.
Вона глянула на нього здивовано – мабуть, іще не усвідомила остаточно, що її донька мертва.
– Ви не могли б трохи розказати мені про дочку?
Відповіддю був той самий порожній вираз очей.
– Ви казали детективу Донеллі, що останнім часом вона пропускала школу? – обережно спитав Вілл.
Жінка повільно кивнула.
– Очевидно, вона примудрялася… – Вона глянула на мертвого чоловіка на підлозі й замовкла. – Це Кайла її підбила прогулювати торік. Раніше вона нічого подібного не робила. Вона завжди була слухняною дівчинкою, завжди намагалася робити все як слід.
– А інші проблеми були?
– Усе це здається зараз таким неважливим. – Губи жінки затремтіли від стримуваних емоцій. – Вона стала грубіянити, робити лише те, що хотіла сама. Вона намагалася бути собою, а ми хотіли, щоб вона була нашою дівчинкою.
– У Емми були інші подруги, крім Кайли? Чи друзі-хлопці?
Ебіґейл похитала головою й обійняла себе руками за талію.
– Вона була дуже сором’язлива. Їй важко було знайти собі нових друзів. Не знаю, як таке могло статися.
– У Кайли є брат?
– Ні, вона
