у ліжку багатьом фору дасть, – не вгавав Лео.
Вілл мало не здригнувся, відганяючи від себе цей образ.
– Як твої справи?
– Та простата замучила, ціджу по краплі, як через сито. Не стромляв нікому вже два місяці, і кашель ніяк не проходить. – Він кашлянув, щоб показати, і знову затягнувся сигаретою. – А в тебе?
Вілл підняв плечі.
– Не скаржуся.
– Особливо коли в тебе вдома Енджі Поласкі. – Хитрий смішок Лео навіяв Віллові образ педофіла-астматика, який викурює три пачки на день. Енджі п’ятнадцять років працювала у відділі моралі, а потім звільнилася з поліції за станом здоров’я. У Лео склалося враження, що вона була шльондрою, лише тому, що так вдягатися вимагала від неї робота. А може, через те що всі ті роки спала з багатьма чоловіками.
– Я перекажу їй твої вітання, – сказав Вілл.
– Авжеж. – Лео пильно подивився на нього знизу вгору і глибоко затягнувся. – А що ти насправді тут робиш?
Вілл спробував відбутися загальником, бо знав, що Лео розлютиться, якщо в нього з-під носа заберуть справу.
– У Бентлі великі зв’язки.
Лео скептично підняв брову. Попри зім’ятий костюм і опуклий лоб неандертальця, він досить довго прослужив у поліції, щоб розуміти, що людина ухиляється од відповіді.
– Вас Бентлі викликав?
– ДжБР може брати участь у розслідуванні лише тоді, коли його запрошує місцева поліція чи влада.
Лео пирснув од сміху, і дим вирвався у нього крізь ніздрі.
– Ти забув про викрадення.
– І бінго, – докинув Вілл.
У ДжБР був відділ, який спеціалізувався на розслідуванні діяльності салонів для гри в бінго. На таку роботу слідчого переводили після того, як він розлютить не ту людину. Два роки тому Аманда відправила Вілла у заслання в гори Північної Джорджії, де він проводив час, заарештовуючи селюків – продавців метамфетаміну – і розмірковуючи над небезпеками, які чатують на того, хто наважиться не виконати наказ безпосереднього начальства. Він не сумнівався, що в майбутньому працювати йому в бінго-салонах, якщо він іще раз її розсердить.
Вілл показав рукою на будинок.
– Що тут сталося?
– Та як завжди, – знизав плечима Лео, глибоко затягнувся сигаретою і загасив недопалок об підошву черевика. – Матуся прийшла додому з тенісу, двері відчинені. – Він поклав недопалок у кишеню піджака й повів Вілла в будинок. – Піднялася нагору сходами і побачила свою дочку, мертву і зґвалтовану. – Він показав на вигнуті сходи, що стрімко підіймалися в них над головами. – Вбивця був іще в будинку, побачив матусю – гаряченьку штучку, до речі, – вони стали боротися, і, о сюрприз, мертвим виявився він.
Вілл уважно подивився на величний вхід. Двері були подвійні, одна частина зачинена, одна відчинена. Від розбитого бічного вікна до дверної ручки було далеченько. У когось мала бути довга
